У травні 2014 року системний адміністратор Володимир Самоленко, позивний "Вован", пішов у батальйон "Донбас" добровольцем. Служив на позиції стрільця-гранатометника.
"Вована" любив практично весь батальйон, люди, які з ним десь перетиналися. Любили за простоту, за щирість. За те, що він не намагався здаватися більшим, ніж він є насправді. Він дуже старався бути хорошим і надійним товаришем", - кажуть про Володимира товариші по службі. Вони пам'ятають його як дуже щиру людину, котра завжди прийде на допомогу.
"Це був справжній друг. В Іловайську він зберіг машину з боєкомплектами, завдяки чому ми тривалий час могли тримати оборону. Справжній герой".
Пройшовши Іловайськ, у лютому 2015 року Володимир загинув під Дебальцевим, потрапивши в засідку і прийнявши важкий бій. Незважаючи на те, що свідками загибелі були кілька людей, смерть Володимира не була документально підтверджена протягом двох років. Дві експертизи ДНК не давали позитивного результату. Тільки з третьої спроби наприкінці червня 2017 року один із загиблих під Дебальцевим був ідентифікований як Володимир Самоленко. 6 липня з ним попрощалися в Києві на Майдані Незалежності й поховали на столичному кладовищі.