Шуфрич Нестор Іванович

Народний депутат Верховної Ради IX скликання (ОПЗЖ)

Місце народження

Народився 29 грудня 1966, Ужгород.

Освіта

Закінчив Ужгородський національний університет за спеціальністю “історія”. Кандидат економічних наук.

Родина

Нестор Шуфрич одружений третій раз. Перша дружина — Ірина, була донькою одного із секретарів Закарпатського обкому партії. Народила йому сина Олександра (1988 р. н.), який навчався в Академії адвокатури і грав у молодіжному складі ФК «Закарпаття» (Ужгород).

Друга дружина — модель Наталія Ворона, народила сина Нестора (1994 р. н.).

Третя дружина – Майкова Катерина Сергіївна, з якою Шуфрич виховує двох маленьких дітей.

Кар'єра

1985—1987 — служба у війську.

1987—1988 — перекладач торгово-побутового підприємства в Ужгороді.

З 1989 — радник кооперативного об'єднання «Ретро»; комерційний директор радянсько-австрійського спільного підприємства «Текоп».

З 1991 року — директор, а з 1995 року президент українсько-американського СП «Вест-Контрейд».

Політика

Член СДПУ(о) протягом 1996—2007, заступник секретаря Закарпатського ОК СДПУ(о) (з 1997), заступник голови СДПУ(о) (березень 2003 — квітень 2005); член Політбюро СДПУ(о) (з 1998 року), 1-й заступник голови СДПУ(о) (з квітня 2005).

У 1998 році був обраний народним депутатом 3 скликання від СДПУ(о) за 70 округом (Закарпатська область), також балотувався до парламенту за партійним списком під номером 22. Був уповноваженим представником фракції СДПУ(о).

З 1999 року - член Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України.

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 70, Закарпатської області від СДПУ(о). «За» проголосувало 9,20 %, став 3-м з 20 претендентів. На час виборів: народний депутат України, член СДПУ(о). Обраний депутатом Закарпатської облради (2002).

У 2004 році був уповноваженим представником Віктора Януковича у Верховній Раді.

У 2006 році балотувався до парламенту від “Опозиційного блоку “НЕ ТАК!” номером 4 у списку як член СДПУ(о).

На місцевих виборах того ж року одночасно балотувався від того ж блоку до Верховної Ради АР Крим, Донецької обласної ради та Одеської міської ради, був обраний депутатом Верховної Ради АР Крим як перший номер списку блоку “НЕ ТАК!”.

12 грудня 2006 — 18 грудня 2007 — Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в складі другого уряду Януковича.

У 2007 році був обраний народним депутатом 6 скликання 5 номером у списку “Партії регіонів”. У 2007-2014 роках був членом “Партії регіонів”.

З 2010 до 2012 року був заступником голови РНБО України.

У 2010 році працював міністром з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

У 2012 році був обраний народним депутатом 7 скликання від “Партії регіонів” номером 27 у списку.

Народний депутат 8 скликання, обраний від “Опозиційного Блоку” (№7 у списку) як безпартійний. Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. У листопаді 2017 року долучився до партії “За життя!” Вадима Рабіновича.

16 січня 2014 року голосував за диктаторські закони.

У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії “Опозиційна платформа - За життя” номером 7 у списку як член партії. Член однойменної фракції. Голова Комітету з питань свободи слова. Член Політичної Ради партії “Опозиційна платформа - За життя”.

З 21 квітня 2022 року входить до депутатської групи Платформа за життя та мир (ПЗЖМ) у Верховній Раді України IX скликання, створеної з колишніх членів ОПЗЖ.

У 2023 році Верховна Рада України зняла Шуфрича з посади Голови Комітету ВРУ з питань свободи слова.

За свою політичну кар'єру був учасником низки бійок зі своїми політичними опонентами.

2004 року відзначився у бійці з довіреними особами кандидата в президенти України Віктора Ющенка, серед яких був підприємець Петро Порошенко.

У 2008 році кілька разів ударив в обличчя екс-міністра транспорту Миколу Рудьковського в його кабінеті, в результаті було розбито губу господаря приміщення. Все це відбувалося через особисті образи, Рудьковський тоді подав заяву до Печерського РУ МВС, проте пізніше забрав його.

У липні 2009 року після засідання фракції Партії регіонів Нестор Шуфрич ударив кулаком в обличчя заступника голови фракції Сергія Льовочкіна. Сталося це через те, що Льовочкін не повідомив йому про перенесення дати візиту лідера партії Віктора Януковича до Криму, через відсутність у якому Шуфрича було піддано критиці з боку Януковича. Учасники інциденту розійшлися у його оцінці: Шуфрич наполягав на форматі «приватної бесіди», Льовочкін назвав напад «підлим».

У тому ж році Нестор Шуфрич під час програми Шустер Live побився з міністром внутрішніх справ України Юрієм Луценком, який написав на нього заяву і залишив програму.

21 лютого 2014 року у сесійній залі ради через словесну суперечку отримав удар у губу від депутата партії «УДАР» Миколи Паламарчука.

Розслідування

Справа про державну зраду

15 вересня 2023 року прокурори Офісу генпрокурора вручили Шуфричу підозру в державній зраді. За даними слідства, він виконував завдання колишнього заступника секретаря РНБО, який 2014 року втік до Москви і був завербований ФСБ Володимира Сівковича для координації російської агентури в Україні. У Шуфрича провели обшуки, під час яких було виявлено документ зі схемою автономії для Донецької та Луганської областей. Він передбачав перейменування регіонів на «краї», широку автономію, проведення виборів й формування окремого уряду, а також парламенту. Також було виявлено низку забороненої радянської символіки: георгіївські стрічки, медалі, двоголові орли росіян, ордена. Того ж дня Печерський суд Києва взяв Шуфрича під арешт на два місяці без права внесення застави.

11 жовтня Київський апеляційний суд залишив у силі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 10 листопада запобіжний захід було прдовжено до 15 грудня. 15 грудня Шуфричу продовжили запобіжний захід щонайменше до 9 лютого 2024 року. 13 березня запобіжний захід продовжили на два місяці.

Справа про фінансування Росгвардії

8 лютого 2024 року Шуфричу за матеріалами ДБР повідомлено про нову підозру щодо фінансування Росгвардії у Криму. За даними слідства, Шуфрич платив гроші Росгвардії за воєнізовану охорону своєї елітної нерухомості на півострові. Лише протягом трьох місяців 2016 року його компанія сплатила окупантам півмільйона рублів.

Посилання

10.09.2023