Онуфрій (Березовський)

Митрополит Київський і всієї України

Місце народження

Онуфрій (справжнє ім'я Орест Володимирович Березовський) народився 5 листопада 1944, с. Коритне, Вижницький район, Чернівецька область в родині священика.

Освіта

У 1961 році закінчив середню школу. Протягом 1962-1964 років навчався в Чернівецькому технічному училищі, потім працював у будівельних організаціях Чернівців.

У 1966 році вступив на загальнотехнічний факультет Чернівецького університету.

1969 року після третього курсу університету був зарахований на другий курс Московської духовної семінарії, яку закінчив у 1972 році.

Кар'єра священнослужителя

18 березня 1971 року прийняв чернечий постриг. 20 червня того ж року монаха Онуфрія висвятили в сан ієродиякона, а 29 травня 1972 року - в сан ієромонаха.

У 1980 році був возведений у сан ігумена.

28 серпня 1984 року призначений настоятелем Спасо-Преображенського храму Афонського представництва в селі Лукино (станція „Передєлкіно" Московської області).З 28 червня 1985 року - благочинний Московської Троїце-Сергієвої Лаври.

На Різдво 1986 року возведений у сан архімандрита.

У 1988 році закінчив МДА з вченим ступенем кандидата богослов'я.

З 1988 року - намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври, прослужив до листопада 1990 року.

Архієрейське служіння

Постановою Синоду УПЦ МП від 24 листопада 1990 призначений єпископом Чернівецьким і Буковинським. 9 грудня 1990 у Володимирському соборі хіротонізовано в єпископа Чернівецького і Буковинського.

23 січня 1992 відмовився підписати звернення архієрейської наради Української Православної Церкви до патріарха Московського і всієї Русі Алексія II про прохання пришвидшити процес розгляду документів Собору УПЦ МП (який проходив 1-3 листопада 1991), на якому Онуфрій підтримав автокефалію, поставив підпис в зверненні до РПЦ про надання Церкві України автокефалії.

23 січня 1992 переведений митрополитом Філаретом на Івано-Франківську кафедру. 7 квітня 1992 відновлений на Чернівецькій кафедрі.

27-28 травня 1992 взяв участь у Харківському Соборі УПЦ МП, зайнявши, разом із більшістю архієреїв, безкомпромісну позицію щодо позбавленого влади на соборі Філарета.

28 липня 1994 возведений у сан архієпископа, став Головою синодальної канонічної комісії, постійним членом синоду УПЦ МП.

22 листопада 2000 зведений у сан митрополита.

14 грудня 2007 синод УПЦ МП призначив митрополита Онуфрія головою Церковного суду Української Православної Церкви.

24 лютого 2014 Синодом УПЦ МП таємним голосуванням обраний на посаду місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри, оскільки здоров'я Митрополита Володимира не дозволяло виконання обов'язків Предстоятеля УПЦ МП.

13 серпня 2014 обраний новим Предстоятелем УПЦ МП. Предстоятеля вибрали з 74 кандидатів таємним голосуванням у два тури. Інтронізація відбулася 17 серпня 2014.

Політична позиція

Митрополит Онуфрій неодноразово був помічений у суперечливих оцінках подій української історії та сьогодення.

У контексті війни на Сході України Онуфрій називає терористів «ополченцами», втім даний термін митрополит не забарвлює позитивними смисловими тонами. Також предстоятель УПЦ МП вказував, що Україна — це «буферна зона» між Сходом і Заходом. Говорячи про євроінтеграцію України, митрополит Онуфрій застерігає, що легалізація гомосексуальних шлюбів та абортів у ряді Європейських країн «суперечить заповідям».

5 серпня 2014 року митрополит Онуфрій, в інтерв'ю пресслужбі УПЦ (МП), виступив із засудженням військового конфлікту на Сході України, назвавши його «братським кровопролиттям».

8 травня 2015 року на урочистому засіданні Верховної Ради України, присвяченому 70-й річниці перемоги над нацизмом в Європі, коли президент Петро Порошенко зачитував прізвища 21 вояка, котрі за участь у АТО отримали звання Героя України, (серед них 10 — посмертно), представники УПЦ (МП) на чолі з її предстоятелем Онуфрієм демонстративно продовжували сидіти, хоч всі присутні, навіть запрошені на засідання іноземні гості, встали та привітали військовиків аплодисментами. Пізніше Онуфрій пояснив свої дії в ВРУ не як «знак неповаги до героїв України», а на «знак протесту проти війни як явища».

У вересні 2018 року був включений до бази екстремістського сайту Миротворець як «агент впливу РПЦ і противник створення незалежної помісної Церкви в Україні». На це відреагував глава пресслужби УПЦ МП Василь Анісімов: «Наша демократична, страшенно європейська країна реанімує у себе найбридкіші та найзлочинніші діяння тоталітаризму».

У лютому 2019 року Онуфрія було запрошено до Служби безпеки України з метою інформування про небезпеку провокацій щодо церков та факти залякування священників УПЦ МП спецслужбами Росії.

У вересні 2020 року Онуфрій назвав російсько-українську війну «конфліктом» і закликав «сторони» до «встановлення людського спілкування». Також він закликав не демонізувати проросійські угрупування «Л/ДНР» і вести з ними діалог та поважати їх. Крім того Онуфрій висловився проти того, щоб бандформування військові найманці Л/ДНР вважались ворогами, а фіналом діалогу України із ними має бути «прощення».

У своїх пасхальних і рідзвяних посланнях 2020-21 року митрополит Онурфій ігнорує теми російсько-української війни й ніколи не називає Росію — країною агресором чи окупантом. В УПЦ МП ігнорування своїм предстоятелем політичних проблем пояснюють його аполітичністю, а також відокремленністю Церкви від держави.

У своїй проповіді 6 червня 2021 року закликав ігнорувати світські закони, «якщо вони суперечать Божественним».

24 лютого 2022 року Митрополит Онуфрій закликав президента країни-агресора В. Путіна негайно припинити «братовбивчу війну», він також висловив підтримку українським воїнам.

27 травня того ж року УПЦ МП провели собор. Він ухвалив постанову, в якій висловив незгоду з позицією голови РПЦ Кирила щодо війни проти України, а також доповнення та зміни до статусу про управління УПЦ, які свідчать про повну самостійнсть та незалежність Української Православної Церкви.

Нагороди

Орден Дружби (РФ, 11 липня 2013) — за великий внесок у розвиток дружніх відносин між народами і зміцнення духовних традицій (Указ Путіна від 11.07.2013 р № 619)
Орден преподобного Сергія Радонезького I ступеня(РПЦ), 23 жовтня 2014 в Росії нагородив його Московський Патріарх Кирил (Гундяєв).
Орден святителя Іннокентія, митрополита Московського і Коломенського, ІІ ступеню (2003) АПЦ — за подвижницьку працю із розвитку православ'я на Буковині
наперсний хрест (1973)
Орден Святого апостола Андрія Первозванного (25 червня 2019) — за пастирський труд (рішення Священного Синоду УПЦ московського патріархату).

Посилання

05.10.2022