Залишилося лише дочекатися Указу Президента про включення Біличанського лісу до складу Національного природного парку «Голосіївський». Проте документ і досі не підписаний. Натомість активізували свою діяльність лісові забудовники.
На території Біличанського лісу, що обліковується за київським комунальним підприємством «Святошинське лісопаркове господарство», неподалік селища Гостомеля повним ходом тривають підготовчі та будівельні роботи. Нові власники земельних ділянок рубають столітні сосни, встановлюють паркани, викопують котловани, завозять будівельні матеріали. І міліція не бачить жодних підстав для покарання цих ділків, котрі цинічно і нахабно знищують ліс. Саме той ліс, який по праву вважається «зеленими легенями» Києва, який має унікальну здатність зменшувати вплив на місто важких металів і сполук. Зрештою, саме Біличанський ліс першим зустрів радіоактивну хмару, що рухалася на столицю після Чорнобильської катастрофи.
Повернемося до правового аспекту проблеми. Отже, на всі мої депутатські звернення до МВС щодо припинення знищення лісу надходять відповіді, суть яких вкладається в одне коротке речення: «За результатами дослідчих перевірок прийнято рішення відмовити у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину». Мовляв, у громадян є державні акти на ці земельні ділянки, видані Відділом Держкомзему в м. Ірпені, а самі ділянки відведені рішенням Гостомельської селищної ради. Але ж це територія м. Києва, а не Гостомеля чи Ірпеня, та ще й віковий ліс!
У справу втрутилася столична прокуратура, заявивши до Святошинського районного суду м. Києва низку позовів про визнання недійсними рішень Коцюбинської та Гостомельської селищних рад про відведення земельних ділянок на території Біличанського лісу. Ці дві селищні ради, нагадаю, уже встигли роздати близько 600 ділянок у київському лісі загальною площею більше 100 га. І не збираються на цьому зупинятися.
По деяким ділянкам Святошинський райсуд м. Києва навіть призначив дати засідань. А потім почалися чудеса судової системи. Всі ці справи одну за одною стали передавати на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області. За офіційною версією, у зв’язу з тим, що земельні ділянки начебто розташовані відповідно у селищах Коцюбинському та Гостомелі. А те, що Коцюбинська та Гостомельська селищні ради з порушеннями законодавства передали громадянам у власність земельні ділянки на території київського лісу, залишилося поза увагою служителів Феміди. Суд не дослухався до доводів прокуратури, що земельні ділянки територіально розташовані у Святошинському районі столиці, але межі на місцевості не встановлено, оскільки за картографічними матеріалами ділянки знаходиться у лісі. А КП «Святошинське лісопаркове господарство» зареєстроване Святошинською районною адміністрацією в м. Києві, що також є підставою для розгляду справи у Святошинському районному суді м. Києва.
Проте справу розглядатиме Ірпінський міський суд Київської області. І досить очевидно, що Ірпінський суд не буде захищати інтереси киян.
Ось так судова система допомагає Коцюбинській та Гостомельській селищним радам нищити Біличанський ліс.
Мы обязаны в кратчайшие сроки разобраться в ситуации вокруг Беличанского леса и принять все меры, чтобы защитить и сохранить для киевлян этот уникальный природный комплекс, который называют легкими Киева
Окрему подяку Коцюбинська селищна рада має висловити Окружному адміністративному суду м. Києва. Адже саме цей суд виніс вельми оригінальну постанову, якою визнав нечинним рішення Київради про відмову погодити проект землеустрою щодо розширення меж Коцюбинського майже у 50 разів за рахунок земель лісового фонду м. Києва. Ще у лютому Коцюбинська селищна рада направила до Київської міської ради для погодження як суміжною радою проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж селища Коцюбинське Київської області за рахунок земель лісового фонду м. Києва, що обліковуються за комунальним підприємством «Святошинське лісопаркове господарство», площею 3421,8 га. Причому, у цих матеріалах Коцюбинська селищна рада самовільно називає унікальний Біличанський ліс, який свого часу захистив Київ від наслідків Чорнобильської катастрофи, «землями житлової та громадської забудови, віднесеними до земель запасу, які зайняті деревною рослинністю в межах населеного пункту, що не віднесена до категорії лісів».
Цим проектом землеустрою Коцюбинська селищна рада суттєво перевищила свої повноваження. Адже цей документ тягне за собою зміну меж м. Києва. А відповідно до ст. 85 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» рішення про встановлення та зміну меж Києва приймає винятково Верховна Рада України за поданням Київської міської ради, погодженим з відповідними радами, з урахуванням історичних соціально-економічних та інших особливостей території.
Звісно, Київрада відмовила Коцюбинському у погодженні цього проекту землеустрою. І селищна влада оскаржила це рішення Київської міської радив Окружному адміністративному суді Києва. Суд підтримав позицію Коцюбинської селищної ради про те, що у Київської міської ради відсутні повноваження відмовляти у погодженні такого проекту землеустрою. Виходить дуже оригінальне тлумачення законодавства: погоджувати проект Київрада має право, а не погоджувати – не має повноважень.
Це вже не вперше суди допомагають Коцюбинському збільшувати свою територію. Саме за рішенням Київського окружного адміністративного суду Держкомзем видав довідку про те, що територія Коцюбинського складає понад 4 тис. га, а не 87 га. До розгляду цієї справи Київрада дивним чином не залучалась. Ось так за допомогою рішення суду невеличке селище, площа якого не перевищує 87 га, намагається збільшити свою територію майже у 50 разів, та ще й за рахунок київського лісу.