Проте, справжнє захоплення заручників, в результаті якого загинуло п'ятеро осіб і поранено четверо поліцейських, відбулося в той самий день на другому кінці Парижа. 32-річний Амеді Кулібалі - давній товариш братів Куаші і вбивця жінки-поліцейського, що загинула 8-го січня внаслідок перестрілки в районі Монруж, захопив близько 10 заручників у кошерній крамниці розташованій на сході столиці. Знищений антитерористичною поліцією під час перестрілки, Амеді Кулібалі, так саме як і брати Куаші, належав до спільної радикально-ісламістської групи Buttes Chaumont.
Це тільки початок...
"Сьогодні Франція веде війну з тероризмом. Але це не війна проти релігії та цивілізованості", - наголосив у п'ятницю прем'єр міністр Манюель Вальс. Проте, слово "війна" все частіше лунає як в медійному просторі Франції, так і в соціальних мережах. Адже країна має боротися не з зовнішнім ворогом чи з іншою державою, а саме зі своїми громадянами, що заблукали у темряві радикального ісламізму.
Від навчених і підготовлених джихадистів, до дрібних озброєних злочинців, що знаходяться під впливом радикальних імамів - палітра потенційних терористів занадто багата і різноманітна, і кількість радикально налаштованих осіб, зростає з кожним роком, перетворюючи Францію на бочку з порохом, що може вибухнути через найменшу іскру.
"Сьогодні французька розвідка впевнена, що різанина в CharlieHebdo є стартовим сигналом для більш великої хвилі терактів. Документи що були вилучені при проведені розслідування у справі розстріляних журналістів, вказують на існування терористичної мережі, що має за мету зробити найбільшу кількість жертв", - пише французька газета Le Point.
Відео: штурм терористів, які захопили заручників
За останній рік, кількість громадян Франції що поїхали вести джихад у Сирію та в інші країни Середнього Сходу збільшилась в десять разів. Якщо до 2013 року лише кілька десятків Французів щороку виїжджали воювати проти "невірних", то починаючи з 2014 їх стало більше тисячі.
Саме з осені 2014 року, коли Франція розпочала бомбардування позицій ісламістів в Іраку, терористична загроза почала зростати приголомшливими темпами. На початку грудня і спираючись на інформацію розвідки, Франція чуттєво підвищила статус рівня антитерористичної готовності, передбачуючи можливість терактів на новорічні свята.
"Вони хотіли вбити Charlie Hebdo, але зробили його безсмертним"
Незважаючи на готовність до теракту, трагедія вдарила неочікувано і безжалісно. У середу 7-го січня, коли країна відходила від новорічних святкувань, а пильність правоохоронних органів послабшала, двоє озброєних увірвались у редакцію сатиричного тижневика Charlie Hebdo, відомого своїми політично некоректними карикатурами, у тому числі на пророка Мухамеда, та розстріляли 12 чоловік.
Спонтанно, десятки тисяч французів повиходили на площі своїх міст, щоб протестувати проти замаху на свободу слова і підтримати родичів і близьких загиблих. Я є Charlie, можна було прочитати на папірцях що тримали маніфестанти, адже за їх словами "Атакуючи незалежну пресу, тероризм атакує кожного з нас".
На відео, що було зроблено камерою спостереження, можна було почути одного з терористів, який кричав "Ми вбили Charlie Hebdo!". Проте все сталося зовсім навпаки, імпульс солідарності захопив країну, і наступного дня, під заголовком Je suis Charlie (Я є Charlie), вийшли всі видання Франції. Charlie Hebdo що зазнавав фінансових труднощів, планує випустити свій наступний номер мільйонним тиражем, коли зазвичай тижневик не перевищує 60 тисяч екземплярів. В свою чергу, міністр культури Фльор Пельран, пообіцяла редакції фінансову допомогу у розмірі в один мільйон євро.
Продовження терору
На наступний день після стрілянини у редакції Charlie Hebdo, нова трагедія сколихнула Францію. О восьмій ранку, на околиці Парижа, невідомий відкрив вогонь з автоматичної зброї по 25-ти річній жінці-поліцейському, що померла на місці подій. Пізніше, поліція виявила, що підозрюваний - Амеді Кулібалі, має прямий зв'язок з вбивцями Charlie Hebdo. У 2010 разом з молодшим братом Шеріфом Куаші, він був звинувачений у спробі організації втечі з тюрми одного з ісламських радикалів, засудженого до довічного ув'язнення в 2002 році за теракт на станції метро "Музей д'Орсе" в Парижі в жовтні 1995 року.
Політичні наслідки
Реакції французьких політиків та представників інших держав, на трагічні події що сталися у Франції, не змусили на себе чекати. Жодна політична партія не залишилась у стороні, і слова підтримки та єдності стали лейтмотивом останніх днів. Проте, деякі партії не посоромилися використати цю трагедію в своїх інтересах. Отже, ультраправа партія Національний Фронт, що місяць тому спровокувала скандал, отримавши фінансування від рук Володимира Путіна, на суму яка перевищує кілька десятків мільйонів євро, закликала Французів голосувати за себе на наступних виборах.
Відома своєю антисемітською та расистською позицією, голова партії - Марін Ле Пен є палкою прихильницею Путіна, і найжорстокішим антиєвропейським агітатором.Треба сказати, що ситуація грає на руку Марін Ле Пен, що будує свою політику на ненависті та страху щодо мусульманського населення Франції, навмисно роблячи амальгаму між релігією та екстремізмом. Якщо Франція піде на поводу страху, Національний Фронт матиме великі шанси виграти наступні президентські вибори, що буде катастрофічно не тільки для самої Франції, але й для України.
У четвер, Марін Ле Пен закликала членів партії не йти на Республіканську Ходу, організовану 11-го січня у Парижі, в пам'ять про загиблих від рук терористів, оскільки, на відміну від всіх інших партій, Національний Фронт не отримав офіційного запрошення.
Серед міжнародних політичних діячів що висловили свої співчуття президентові Франсуа Олланду з приводу трагедії, були Ангела Меркель, Давід Камерон, Джон Керри, Барак Обама, Петро Порошенко та багато інших. Відмітився також і російський президент Володимир Путін, який засудив тероризм "у всіх його формах".
Видаючи себе за борця з тероризмом, Володимир Путін, намагається довести світові необхідність співпраці з Росією яка позиціонує себе експертом у боротьбі проти радикального ісламізму. Розгул екстремізму у світі, може надати шанс путінській Росії повернутись на міжнародну сцену у ролі рятувальника від терористичної загрози.