Цей кейс був би значно цікавішим, якби мова не йшла лише про маленький і далекий Херсон. Але і в Херсоні залишилось достатньо багато людей, для яких Катерина стала серйозною перешкодою. Її щиро ненавиділи місцеві комуністи і особисто Катерина Самойлик, оскільки Гандзюк завжди була послідовним прибічником декомунізації, навіть коли це не було мейнстрімом і обов’язком сумлінного чиновника.
Катерина мала системний конфлікт з місцевими силовиками. Так, в 2017 році Катерина звинуватила начальника Управління захисту економіки в Херсонській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Артема Антощука в тому, що він вимагає «свою долю» від того, що міська влада «заробляє» в корупційний спосіб. Оскільки ділитися не було чим, Катерині довелося здійняти медійний галас для того, щоб захиститися від поліцейського рекету. Справа довго слухалася в суді і набула неабиякого розголосу, в результаті чого Антощуку довелося лишити посаду і перебратися в інше місто.
Катерина мала конфлікт і зі своїм попередником – Ігорем Пастухом, який тепер обіймає посаду начальника Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. Вона декілька років боролася з прибічниками «русского міра» в Херсоні – Кирилом Стрємоусовим, що працював на Віктора Медведчука, а тепер є представником Соціалістичної партії Іллі Ківи, Сергієм Кириченком, та багатьма іншими. Складно зрозуміти – кого в першу чергу підозрювати у тому, що сталося з Катериною.
Але найгірше те, що сама Катерина очікувала нападу на себе. Їй здавалося очевидним, що після нападів на одеських активістів Сергія Стерненка і Віталія Устименка, після нападу на херсонського журналіста і активіста Сергія Нікітенка, організоване угруповання, яке знищує і залякує проукраїнських активістів на півдні країни, прийде і по неї. Ми говорили з нею про це напередодні злочину. В той же день, коли стався напад на Катерину, в Бердянську пострілом у спину було вбито учасника АТО і громадського активіста Віталія "Сармата" Олешка. То ж, ситуація, здається, і справді, стосується не тільки Катерини, а всього суспільства, всіх, кому не байдужа доля активної і галасливої, такої важливої частки нашої держави, яка ніколи нічого не боїться і завжди штовхає вперед всю країну.
Є дещо ще, що викликає занепокоєння, крім того, що такі злочини, в принципі, можливі. І це вкрай пасивна позиція МВС як в цій справі, так і в справах інших активістів. До того, як на Катеринину справу не відреагував генеральний прокурор, слідчими не були опитані свідки, не було знято записів з камер спостереження, не було взято аналізів рідини, для того, щоб провести судово-медичну експертизу. Катерині, яка перебувала в реанімації після нападу, не було надано охорону, хоча злочинець перебував на свободі. Та сама халатність і недбалість – у справі Нікітенка. Така ситуація навіть змусила місцевих активістів піти до міської прокуратури і трошки поворушити правосуддя файєрами задля того, щоб ті виявляли більше бажання працювати.
Я щиро сподіваюся на те, що незабаром ми побачимо результати розслідувань по справах і Катерини Гандзюк, і Сергія Нікітенка, і Стерненка, і Устименка, і Дмитра Булаха, і Віталія Олешка, і багатьох інших, чиї життя такі безцінні і світлі в ці важкі і темні часи.