Велика Донбаська стіна
Міхаіл Саакашвілі знайшов причину невдачі Арсенія Яценюка в будівництві стіни на кордоні з Росією. Все геніальне — просте, мов амеба: виявляється, стіну треба було будувати не на околицях країни, як це придумали древні китайці, Яценюк і Трамп, а всередині!
"Я за те, щоб спорудити велику стіну (не яценюківську, а справжню) і тимчасово відгородитися від окупованої частини Донбасу, сконцентрувавшись на решті України", - написав Саакашвілі у фейсбуці. План настільки амбітний, що полум'яному опозиціонеру варто вже зараз бігти реєструвати партію “Стіна” і патентувати гасло “Не моє — не жалко!”.
Раціональне зерно в такій ідеї є: якщо Україну вже роздерто, як повоєнну Німеччину, на вільну та окуповану Кремлем територію, то чом би й не позначити це стіною на кшталт Берлінської? Але мінусів, як не крути, все-таки більше.
По-перше, цю стіну нам потім доведеться ламати власноруч, і хтозна, чи її до того часу хоча би встигнуть добудувати (це ж не стіна на кордоні з Росією — вона ніколи зайвою не буде). По-друге ж, стіну є сенс будувати, якщо на твої кордони нападають зграйки кочовиків, а не регулярна армія з важким артилерійським озброєнням. Мало того, що під обстрілами багато не набудуєш, а вже збудоване можна пробити одним масованим залпом, — так іще й снаряди “Градів”, мінометів та гармат по землі на конях не скачуть, а будь-яку стіну перелітають завиграшки.
Тож якщо вже й будувати всерйоз якийсь мур — то дуже швидко, дуже непомітно і по периметру всього кордону Російської Федерації, а потім, як у класичному анекдоті, “водички в цей басейник, водички!”
Честь мундиру і травесті-стартапи
Україна та терористичне угруповання “ЛНР” практично одночасно почали випробовувати нові методи боротьби з п'янством в армії. Але якщо в Україні, як і годиться безжальній київській хунті, просто ввели грошові штрафи для військовозобов'язаних та резервістів під час проходження військових зборів, то в “ЛНР” наступити на горло головній пісні русского міра так і не змогли.
Ватажок луганських терористів Ігор Плотницький доручив підготувати наказ про заборону продажу алкоголю “людям у військовій формі”. За словами Плотницького, з такою ініціативою до нього звернулися представники силових структур, "тому що в нас почастішали деякі випадки".
Але якщо ви думаєте, що “люди у військовій формі” — це просто така метафора для позначення учасників проросійських терористичних угруповань, то ви глибоко помиляєтеся. Бо продавати горілку в ЛНР тепер не будуть саме “людям у військовій формі” — хоч місцевим терористам, хоч офіцерам ГРУ, хоч рибалкам, мисливцям чи реконструкторам, які вирішили натягти на себе камуфляж. А щоб ніхто, бува, не подумав, що луганський “Шрек” всерйоз вирішив заборонити своїм оркам спиватися, Плотницький навіть спеціально уточнив: "Тому, якщо треба, значить, офіцери можуть прийти спокійно і купити (спиртне) в цивільному одязі".
Відтак можна спрогнозувати, що на окупованій частині Луганщини тепер розквітнуть пишним цвітом нові стартапи — точки прокату цивільного одягу біля наливайок та лікеро-горілчаних відділів магазинів, з кабінками та камерами схову для військової форми. Дефіциту клієнтів у таких точок не передбачається: “ЛНР” край суворий, спробуєш зекономити та просто скинути гімнастьорку перед входом у бар чи магазин — вкрадуть іще до того, як ти до прилавку дійдеш. А голим з авоською “Пшеничної” по Луганську навіть Плотницький бігати не наважиться...
Революція зайців
У селищі Баришівка Київської області відбулася найбезґлуздіша акція протесту за всю історію українського вуличного народовладдя. 12 квітня о 6-й ранку мешканці Баришівки на дві з половиною години перекрили рух залізниці — просто через те, що не влізли в електричку на Київ.
Емоції громадян цілком зрозумілі. В Баришівці страйкують маршрутники, яких облдержадміністрація змушує знизити тарифи на перевезення, тож ранкова електричка лишилася для багатьох єдиним можливим способом потрапити на роботу. Але вихід цих емоцій виявився щонайменше неконструктивним. Бо, скажімо, в Індії чи в Африці в випадках перевищення попиту над пропозицією громадяни сідають на дах потягу, а не на рейки: бо по рейках потяг їде! І якщо ти сядеш на рейки, то ні електричка від того більше людей не вмістить, ні шансів дістатися кінцевого пункту в тебе не побільшає!
Ну не можна ж запідозрити наших громадян у тому, що на рейки їх вигнала проста заздрість до щасливчиків, яким вдалося втрамбуватися в електричку, — мовляв, “як не мені, так нікому!”. Хіба заради цього баришівці на дві-три години заблокували рух своєї електрички, ще чотирьох сусідських, двох пасажирських потягів і навіть одного “хюндая”?!
Розгадка таємничого інциденту крилася в деталях: як з'ясувалося, цього ранку на станції Баришівка було куплено лише 24 квитки на київську електричку, і ще 53 людини звернулися до кас по безкоштовні проїзні документи. Революція зайців? Та боже збав! Хіба б в українського зайця вистачило нахабства ще й зупиняти електричку, яка його не вмістила? Ні, ні, і ще раз ні! Вочевидь, блокували потяг саме власники квитків, які вже на пероні помітили, що їхні законно оплачені місця вщерть забиті нахабними халявщиками! Чесні законослухняні громадяни просто не бачили іншого способу зупинити заяче свавілля! Достатньо було зайцям прислухатися до думки обуреної громади та поступитися вкраденими місцями — і електричка би рушила на Київ!
Принаймні, в цю версію хочеться вірити. Бо інакше доведеться погодитися з думкою про те, що блокувати залізничні колії в постмайданній Україні може кожен заєць, якому не дали на кілька гривень намахати державу.
Ванятко, VNUCHKA та емпатія
Головною дурнею тижня українські соцмережі одностайно визнали ту дурню, яку наговорив в інтерв'ю російському відеоблогеру Юрію Дудю київський співак Іван Дорн. Увесь той старанно вибудовуваний образ “підпільника Кіндрата”, який на зароблені в московських клубах гроші спонсорує АТО, Іван з розмаху хряпнув об підлогу так, що друзки досі сиплються на голови його українських поціновувачів. За одне годинне інтерв'ю Дорн устиг розповісти, що гроші на АТО не давав, українці для нього “младшиє братья” росіян, на Донбасі — всього лише “ссора”, а футболку з тризубом він вдягав лише для того, щоб “нє вонялі по поводу костюма”.
Після таких одкровень найгуманніші критики Дорна просто поховали, а що й куди йому збиралися запхати радикали, краще Іванові взагалі не знати. Але не будемо такими суворими до колишнього улюбленця молоді. Це ж нам тут усе легко і просто: збирай гроші на армію, оплакуй загиблих і відбудовуй розбомблене. А людині ж іще бабло в Росії заробляти! Ви ж усі бачили, як у Росії навіть дипломати спілкуються, — уявляєте, скільки людині довелося пережити, поки він те кляте інтерв'ю записував?!
“Сишиш ти, в глаза смотрі! Как там тєбя... Іван?! Та какой ти Іван? Я ж твой кліп послєдній відєл — шо ето єщьо за ватнік звьоздно-полосатий?! Ти глаза-то нє отводі, бля! Іван он... Шо, думаєш, отрастіл бороду как у Льва Толстого, так уже і русскій Іван? Джон ти заморскій, вот ти хто! Взять би тєбя за ету бороду... Нє смєй оскорблять Россію больше, понял?! На вон луччє сапог поліжи! Шо, нравіцца? Хе-хе, Ваня-Ванєчка-Ванятко... Ладна, давай уже снімать. І смарі мнє — бороду шоб нє стріг больше! Будєт трєзубєц прікривать, єслі вдруг повонять вздумаєш...”
Тож більше емпатії, шановні громадяни! Ми собі в своєму маленькому охопленому війною світі й уявити не можемо всі ті жахіття, через які проходять наші поп-зірки, аби вхопити в Москві свій шмат гнилої останкінської ковбаси! Співчувати їм треба, а не ганити! Бо так ви ще й гурту “ONUKA”, чий трек вийшов у фільмі російського пропагандиста Бондарчука, на “VNUCHKA” перейменуватися не дасте...
Яйце та Янукович: зовсім не те, що про що ви подумали
Якщо від попередніх епізодів тижневої дурні у вас святкового настрою не додалося, а чекати Великодня без святкового настрою вам не хочеться, то спеціально для вас якісь невідомі особи влаштували в Києві ексклюзивну дурню суто до свята. З Софійської площі, де вже тиждень відбувається виставка з кількасот величезних декоративних яєць, минулої неділі вкрали писанку про дружбу людини з собакою.
Цілу ніч столицею ширилися чутки про те, що до Києва інкогніто повернувся Віктор Янукович, і, побачивши просто неба півтисячі майбутніх страусів, просто не зміг втриматися, аби не вхопити найближче та не чкурнути з ним дворами подалі. Хтозна — може, так воно й було, бо писанка наступного дня знайшлася в скверику на вул. Рейтарській, за пару кварталів від місця зникнення. Цілком імовірно, що Віктор Федорович, важко відхекуючись після втечі з награбованим, якраз тут і зупинився — та нарешті роздивився малюнок на здобутому яйце. “Собака? Як собака?! Виглядає ж наче як страусяче... Нє, собаки мені не треба. Що я вам, Путін чи шо?” — скривився Федорович, з огидою викинув яйце у траву та рвучко вирушив кудись у напрямку “Золотих воріт”.
Після такого хепі-енду з поверненням символу Великодня залишається хіба що побажати вам, шановні читачі, щоби приводів для радощів у вас цієї неділі було якомога більше. А у Януковича — менше.