Мірошниченко Юрій Романович

Член виборчої комісії, екс-народний депутат України (Опозиційний блок)

Місце народження

Народився 3 лютого 1970 у с. Лісіно-Корпус, Тосненський район, Ленінградська область.

Освіта

Закінчив Академію праці та соціальних відносин, Національну академію державного управління за президента України. Юрист, магістр державного управління.

Автор монографії "Організаційно-правові засади підготовки та прийняття державно-політичних рішень" та багатьох наукових статей.

Кар'єра

У 1992-1998 роках обіймав керівні посади на підприємствах.

1998-1999 р. – радник департаменту з питань економічної політики Української спілки промисловців та підприємців.

З 1998 року – президент Всеукраїнського громадського об'єднання Нова генерація.

З 1999 - член громадської колегії Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва, президент партії Нова генерація України.

З 2000 року – член, голова правління регіонального екологічного центру РЕЦ – Київ. Координатор клубу лідерів нової генерації, член Національного клубу лідерів громадських об'єднань підприємців.

2000 рік - організація громадських слухань "Мікрокредитування в Україні: реалії та можливості".

З 2001 року – ректор Всеукраїнської школи політика нової генерації, з 2002-го – президент Центру ефективного управління.

З 2003-го – заступник голови Національної ради молодіжних організацій України. Ректор Всеукраїнської школи молодіжних лідерів

З червня 2004 по листопад 2005 року – заступник голови партії Трудова Україна Сергія Тігіпка.

З 2006 року – народний депутат України V-VI скликань від Партії регіонів. У Верховній Раді VI скликання обіймав посаду голови підкомітету з питань організації та діяльності органів юстиції, нотаріату, адвокатських об'єднань та надання правової допомоги громадянам Комітету з питань правової політики. Член спеціальної контрольної комісії з питань приватизації.

З березня 2010 р. – представник президента України Віктора Януковича у Верховній Раді.

З грудня 2012 по листопад 2014 року – народний депутат України VII скликання від Партії регіонів (№39 у списку). Заступник голови комітету ВР із закордонних справ.

16 січня 2014 року голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова.

24 лютого 2014 року указом в.о. президента Олександра Турчинова звільнено з посади представника президента України Віктора Януковича у Верховній Раді.

У лютому 2014 року Громадською комісією з розслідування та запобігання порушенням прав людини в Україні включено до списку посадових осіб, причетних до репресій проти українського народу.

8 квітня 2014 року вийшов із фракції Партії регіонів. 21 червня став головою національного комітету Партії розвитку України, утвореної 11 червня шляхом перейменування Прогресивно-демократичної партії. Політичну силу пов'язують із колишнім главою Адміністрації президента Сергієм Льовочкіним.

Наприкінці вересня 2014 року став №20 у списку кандидатів у народні депутати України у позачергових парламентських виборах від партії Опозиційний блок. При цьому кандидатами від партії можуть бути лише її члени або безпартійні. Фактично, Опозиційний блок – це Партія регіонів, трохи очищена від найбільш дискредитованих у публічній політиці персонажів.

Народний депутат України 8 скликання з 27 листопада 2014 року. Обраний від партії Опозиційний блок за партійним списком (№20). Голова підкомітету з питань діяльності Державної пенітенціарної служби Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Брав участь у дострокових парламентських виборах 2019 року від партії Опозиційна платформа – за життя, проте його місце у списку (№ 41) виявилося непрохідним.

4 жовтня 2019 року призначений членом Центральної виборчої комісії.

Родина

Одружений, дружина Софія – журналіст. У Мірошниченка троє дітей.

Посилання

30.01.2020