Яворівський Володимир Олександрович

Екс-народний депутат України (Батьківщина), письменник

Місце народження

Народився 1942 року в с. Теклівка, яке на той час входило до складу Трансністрії — провінції Королівства Румунія, створеної на окупованих українських землях.

Освіта

1964 року закінчив Одеський державний університет імені Іллі Мечникова за спеціальністю «Українська мова та література».

Кар'єра

Працював редактором Одеського радіо, кореспондентом редакції газети «Запорізька правда», «Прапор юності», «Літературна Україна», редактором запорізького радіо, кіносценаристом львівського телебачення, літконсультантом, референтом Спілки письменників УРСР, завідувачем відділу прози, заступником головного редактора журналу «Вітчизна».

Член Спілки письменників України з 1971 року, Спілки журналістів України з 1969 року.

У 2001—2011 роках — голова Національної Спілки письменників України. Належав до творців Народного Руху України, очолював київську організацію НРУ.

Політична діяльність

1989-1991 рр. - народний депутат СРСР.

1990-1994 рр. - народний депутат України І скликання. Член комісії з питань Чорнобильської катастрофи.

1994-1998 р.р. - народний депутат України ІІ скликання. Голова Демократичної партії України (1990-1999 рр.). Член депутатських груп Державність та Конституційний центр. Голова підкомітету зі зв'язків із співвітчизниками, які проживають за кордоном, комітету Верховної Ради з прав людини, нацменшин та міжнародних відносин.

1998-го Яворівський безуспішно балотувався до Верховної Ради від Блоку демократичних партій - НЕП (був №1 у списку).

У 1996-1999 pp. очолював Комітет державних премій України ім.Т.Шевченка, а згодом ще два роки був членом комітету. Входив до складу Ради з питань мовної політики за президента України Леоніда Кучми.

2002-2006 рр. - народний депутат України IV скликання (на виборах було висунуто Блоком Віктора Ющенка Наша Україна, входив до партії Віктора Пинзеника Реформи та порядок). Заступник голови Комітету ВР з питань свободи слова та інформації.

На президентських виборах 2004 року Яворівський брав активну участь у підтримці опозиційного кандидата Ющенка та у "помаранчевій революції". До вересня 2005-го входив до фракції "Наша Україна". Був членом політради пропрезидентської партії «Народний Союз Наша Україна». Після відставки прем'єр-міністра Юлії Тимошенко перейшов у фракцію Реформи та порядок. З грудня 2005-го - член фракції Блоку Юлії Тимошенко.

2006-2007 рр. – народний депутат України V скликання від БЮТ (№22 у списку). Голова комітету ВР з питань культури та духовності.

З листопада 2007 року до грудня 2012 року - народний депутат України VI скликання від БЮТ (№22 у списку). Голова комітету ВР з питань культури та духовності. Член партії Всеукраїнське об'єднання Батьківщини.

З грудня 2012 року по листопад 2014 року – народний депутат України VII скликання від Батьківщини (балотувався по одномандатному округу №213 у Києві). Член комітету Верховної Ради з питань культури та духовності.

За результатами позачергових виборів Верховної Ради, що відбулися 26 жовтня 2014 року, не обраний народним депутатом України VIIІ скликання, посівши лише 4-е місце за 213 одномандатним округом (набрав 13,72% голосів).

Двічі, у 2001 та 2006 рр., обраний головою Національної спілки письменників України.

Творчість

Яворівський - автор збірок оповідань та повістей "А яблука падають…" (1968), "Гроно зрілого винограду" (1971), "З висоти вересня" (1984), "Вовча ферма" (2000), публіцистичних книг "Крила, вигострені небом" "(1975), "Тут, на землі" (1977), "І в морі пам'ятати джерело" (1980), "Право власного імені" (1985), "Що ж ми за народ такий?" (2001), романів "Ланцюгова реакція" (1978), "Оглянься з осені" (1979), "Автопортрет з уяви" (1981), "А тепер - іди" (1983), "Марія з поліном наприкінці століття", " Криза".

Родина

Політик одружений. Дружина Галина Олександрівна (1946 р.н.) – актриса Національної філармонії України. Син Святослав (1968 р.н.) – журналіст, редагує партійну газету Нашої України у Львові. Дочка Леся (1978 р.н.) – співробітниця Нового каналу.

Смерть

Володимир Яворівський помер 16 квітня 2021 року на 79 році життя. Яворівського було поховано 19 квітня 2021 року на Байковому кладовищі в Києві.

Відзнаки і нагороди

Лауреат Державної премії України імені Тараса Григоровича Шевченка за повість «Вічні Кортеліси» (1984 рік).Орден «За заслуги» III ступеня (серпень 2005).Літературна премія імені Дмитра Загула (2005)Орден Христа Спасителя УПЦ КП.Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).

Посилання

07.08.2023