Матвієнко Анатолій Сергійович
Народний депутат Верховної Ради I, III, IV, V, VI та VIII скликань
Місце народження
Народився 22 березня 1953, Бершадь, Вінницька область.
Освіта
Закінчив Львівський національний аграрний університет за спеціальністю “інженер-механік”. Кандидат політичних
Кар'єра
1975-1976 рр. - завідувач гаражем, головний механік відділу механізації Бершадського районного міжколгоспного будуправління.
З 1977 року – на комсомольській роботі. Спершу – секретар Бершадського райкому ЛКСМУ. З 1980 - другий секретар Вінницького обкому комсомолу, з 1985 - секретар Центрального Комітету ЛКСМУ, з 1989 - перший секретар ЦК ЛКСМУ, член ЦК Компартії України.
1990-1994 рр. - народний депутат України І скликання. Голова комісії у справах молоді.
З 1994 року – засновник та голова Фонду підтримки розвитку мистецтв, діяльність якого була спрямована на матеріальну допомогу молодим талановитим особистостям та творчим колективам.
1995-1996 - заступник голови об'єднання «Нова Україна»;
1996-1998 - голова Вінницької обласної державної адміністрації;
На виборах 1998 року у Верховній Раді України 4 скликання обрано в одномандатному окрузі Вінницької області, у парламенті очолює фракцію НДП.
15 травня 1999 року на IV з'їзді НДП добровільно склав повноваження Глави партії та вийшов з її лав, не погодившись із прийнятим унаслідок грубого тиску з боку виконавчої влади рішенням з'їзду підтримати чинного тоді Президента Леоніда Кучму на президентських виборах у жовтні 1999 року.
З 1999 року – президент Інституту відкритої політики.
25 грудня 1999 року на З'їзді єднання національно-демократичних сил таємним голосуванням обрано Головою УНП “СОБОР”. 18 лютого 2001 року на І З'їзді партії повторно обрано її Главою.
З лютого 2001 року - член Ради Форуму Національного Спасіння, у липні того ж року обраний заступником голови виборчого блоку демократичної опозиції “Блок Юлії Тимошенко”.
2002-2005 рр. - народний депутат України IV скликання від Блоку Юлії Тимошенко (№2 у списку після самої Юлії Тимошенко), голова Комітету ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.
З березня по вересень 2005 року – голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.
До початку 2006 року – заступник глави Секретаріату Президента України Олега Рибачука.
2006-2007 рр. – народний депутат України V скликання від блоку "Наша Україна" (№12 у виборчому списку), перший заступник голови парламентського Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.
З листопада 2007 року – народний депутат України VI скликання від блоку "Наша Україна – Народна самооборона" (№22 у списку), член Комітету ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.
На парламентських виборах-2012 самовисувався по мажоритарному округу у Вінницькій області (зареєструвався 10.08.2012), однак у жовтні зняв свою кандидатуру, за власною заявою — на користь кандидата підтриманого Об'єднаною опозицією (БЮТ) та партією "УДАР" Григорія Заболотного парламент набравши 46,73% голосів.
З листопада 2014 року народний депутат Верховної Ради України VIII скликання. Анатолій Матвієнко пройшов до парламенту від партії "Блок Петра Порошенка" під номером 32.
Погляди
У червні 1997 року А.Матвієнко на ІІ з'їзді НДП виступив із різкою критикою на адресу Прем'єр-міністра України Павла Лазаренка, озвучивши підозри у корупції.
У травні 1999 року IV з'їзді НДП добровільно склав повноваження голови партії. Політик не погодився з прийнятим унаслідок адміністративного тиску рішенням з’їзду підтримати чинного Президента Л.Кучму на президентських виборах-1999.
У лютому 2001-го увійшов до ради "Форуму національного порятунку", створеного для боротьби проти режиму Кучми. У липні став заступником голови новоствореного опозиційного Блоку Юлії Тимошенко, членом якого стала УНП "Собор".
У вересні 2005 року подав у відставку з посад голови Радміну АРК та голови УРП "Собор" - на знак протесту проти того, що його однопартійці-нардепи не підтримали кандидатуру Юрія Єханурова на пост Прем'єр-міністра України. Після виходу з партії кількох ініціаторів провального голосування щодо Єханурова та завзятих прихильників Тимошенко, відносини з якою А.Матвієнко на той час помітно зіпсувалися, політик відновив у своє членство в "Соборі". Пізніше знову було обрано лідером партії.
Після сварки з Ю.Тимошенко А.Матвієнко вважається одним із найбільш відданих та послідовних прихильників Президента України Віктора Ющенка. Після дострокових парламентських виборів-2007 виступив автором низки зауважень до проекту коаліційної угоди між НУНС та БЮТ.
2007 року Матвієнко посів 133-е місце в рейтингу "200 найвпливовіших українців" журналу "Фокус".
Захоплення
Поезія, футбол, туризм.
Смерть
Анатолій Матвієнко помер 22 травня 2020 року на 68-му році життя.
Родина
Дружина Ольга Василівна (1953) — доцент Київського лінгвістичного університету. Сини Віктор і Павло, племінник Сергій Березенко.
Посилання
22.05.2020