Хмара Степан Ількович

Український політик, правозахисник, дисидент в період перебудови, народний депутат України І, II та IV скликань

Місце народження

Народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб'ятин (де-факто — Сокальський повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка, нині Червоноградський район Львівської області, Україна) в селянській родині.

Освіта

Після закінчення школи працював протягом 4 років водієм, після чого вступив на стоматологічний факультет Львівського медичного інституту, який закінчив у 1964 році.

Кар'єра

З 1964 р. – лікар-стоматолог у м. Гірник Сокальського району Львівської області.

Живо цікавлячись дисидентським рухом, Степан Хмара став розповсюджувачем самвидаву.

1972 р. він почав брати участь у випуску підпільного журналу «Український вісник».

У 1975 р. правоохоронними органами було здійснено першу спробу арешту Степана Хмари. Справа була закрита у зв'язку з відсутністю доказів злочину.

Арешт

Проте, 1980 року Степана Хмару таки заарештовують і засуджують до 7 років позбавлення волі та 5 років посилання за статтею «антирадянська агітація та пропаганда». Посилання Степан Хмара відбував у Пермській області. Вийшовши у 1987 на волю, він брав активну участь у відтворенні української Гельсінської групи.

Навесні 1990 року Степана Хмару було обрано депутатом Верховної ради України від Індустріального (№ 261) виборчого округу. За нього віддали свої голоси 63,61% виборців. У квітні 1990 року Степан Хмара разом із Львом Лук'яненком та Михайлом Горинем створив Українську республіканську партію, заступником голови якої він і був обраний.

У листопаді 1990 року Степан Хмара був знову заарештований і просидів в ув'язненні до квітня 1991 року. Він звинувачувався у нападі на представника міліції. Ця акція отримала назву «Справа Хмари».

Політика

На з'їзді УРП, що пройшов 1—2 травня 1992 року, Степан Хмара заявив про свій вихід з партії. Разом із ним лави УРП залишили радикальні представники цієї партії. Після цього Степан Хмара та група його прихильників створили Українську консервативну республіканську партію (УКРП), головою якої він і був обраний.

На парламентських виборах, що відбулися 27 березня 1994 року, Степан Хмара здобув свою найбільшу політичну перемогу. Від Залізничного (№261) виборчого округу, від якого балотувався Степан Хмара, також був кандидатом і голова конкуруючої УРП Михайло Горинь. Степан Хмара переміг свого супротивника з відривом у 29,48% голосів, набравши 54,41%.

Напередодні парламентських виборів у березні 1998 року УКРП створила передвиборчий блок разом із УРП та КУН. Блок отримав назву "Національний фронт". Степан Хмара йшов третім за списком блоку. Блок не подолав, проте, чотиривідсотковий бар'єр і Степан Хмара до Верховної Ради не пройшов. Водночас він брав участь у виборах від одномандатного виборчого округу №116. Однак і тут Степан Хмара програв, поступившись кандидату від НРУ.

13 вересня 1998 року Степан Хмара бере участь у перевиборах в одномандатному виборчому окрузі № 97. Однак і тут він зазнає поразки. 5 червня 2000 року він знову бере участь у перевиборах в одномандатному виборчому окрузі № 115. І тут він посідає лише третє місце (6,10% голосів).

15 грудня 2001 року УКРП саморозпускається та її члени переходять до Батьківщини. Степан Хмара стає заступником голови Батьківщини Юлії Тимошенко. Таким чином, Степан Хмара бере участь у парламентських виборах 31 березня 2002 року під номером 10 виборчого списку БЮТ.

Активний учасник Помаранчевої революції 2004 року.

Навесні 2005 року Степан Хмара виходить із Батьківщини та стає членом УНП. На парламентських виборах 26 березня 2006 року він бере участь під номером 13 виборчого списку «Українського народного блоку Костенка та Плюща». Оскільки блок вибори програв, то Степан Хмара до парламенту не пройшов.

30 вересня 2007 року Степан Хмара взяв участь у парламентських виборах за номером 94 передвиборчого списку блоку партій «Наша Україна – Народна Самооборона», до якого увійшла УНП. У Верховну Раду, однак, пройшли лише кандидати цієї політичної сили від номера 1 до номера 72 включно.

Нагороди

Нагороджений орденом Свободи (25.11.2008, за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів демократії та з нагоди Дня Свободи), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (11.10.2007, за безкомпромісність і твердість волі у виборюванні незалежності України та з нагоди 70-річчя від дня народження).

Почесний громадянин Тернополя (1991).

Автор численних статей, зокрема "Сьогодні про минуле" (1993), "За справедливу Україну" (1999), "Десять років номенклатурної незалежності" (2002).

Степан Хмара автор книг «Етноцид українців у СРСР» та «Генеральний погром».

Особисте життя

У шлюбі вдруге. Перша дружина Галина (пом. 2000). Друга дружина Роксолана Хмара, син Тарас (нар. 2002).

Від першого шлюбу двоє дітей: син Роман (нар. 1967), донька Соломія (нар. 1973).

Смерть

Помер 21 лютого 2024 року на 87-му році життя. Останнім часом Степан Хмара хворів.

Посилання

21.02.2024