Вітренко Наталія Михайлівна

Лідер забороненої Прогресивної соціалістичної партії України

Місце народження

Наталія Дубинська народилася 28 грудня 1951 року в Києві.

Освіта

У 1973-му закінчила з червоним дипломом обліковий факультет Київського інституту народного господарства (КІНГ). Ще три роки відучилася там же в аспірантурі. У березні 1977-го захистила кандидатську дисертацію. У 1994-му стала доктором економічних наук, захистивши дисертацію на тему "Регіональні проблеми розвитку соціальної інфраструктури".

Кар'єра

1974 року Вітренко вступила до КПРС.

З червня 1977 до вересня 1979 року Наталія Вітренко працювала молодшою науковою співробітницею, згодом — старшою науковою співробітницею НДІ науково-технічної інформації Держплану УРСР.

1979–89 рр. — доцент кафедри статистики КІНГа.

У квітні 1991-го Вітренко виступила в Академії наук України з доповіддю "Приватизація і соціалістичний вибір", в якій різко розкритикувала приватизацію, що починається в країні. Того ж року брала участь у розробці економічного розділу нової редакції програми КПУ. Водночас за її словами, вона "виявилася приголомшена тим, що економісти ЦК КПУ готують програму Компартії як програму переходу до ринку, тобто реставрації капіталізму". Вітренко називала Компартію під керівництвом Петра Симоненка давньою "підпорою правлячого режиму".

Після заборони КПУ Вітренко активно включилася в будівництво Соціалістичної партії України. Як без зайвої скромності зазначено в офіційній біографії політика, вона стала "головним розробником програмних документів СПУ, керівником теоретичного центру партії". Другу половину 1994 року вона працює радником із соціально-економічних питань голови Верховної Ради та лідера СПУ Олександра Мороза. У грудні того ж 1994-го обирається нардепом у виборчому окрузі в Конотопі (за її ж словами - "попри протидію лідера своєї ж партії"). Зрештою низка розбіжностей із партійним босом штовхає Вітренка та її соратника Володимира Марченка на створення нового політичного проєкту - Прогресивної соціалістичної партії України (ПСПУ). Це сталося у 1996-му.

У 1998 році Вітренко знову стає народним депутатом України. Наступного року балотується у президенти України. У ході передвиборчої кампанії, 2 жовтня 1999-го, у Кривому Розі після зустрічі з виборцями до неї та депутатів, що її супроводжували, летять дві бойові гранати РГД-5. Лідер ПСПУ та ще кілька людей зазнають осколкових поранень. Підсумок гонки - 2 886 972 голоси виборців (10,97%), 4-е місце з 13 можливих за підсумками першого туру.

Наступні спроби пройти до Верховної Ради були марними. Остання - на парламентських виборах-2006 у складі Блоку Наталії Вітренко Народна опозиція, після якої Вітренко ще довго намагалася довести, що голоси її політичної сили під час підрахунку просто вкрали. До речі, за визнанням застреленого навесні 2007 року російського бізнесмена з неоднозначною репутацією Максима Курочкіна (ще відомий під прізвиськом Макс Скажений), на минулих виборах він був причетний до фінансування ПСПУ.

На початку лютого 2007 року Наталія Вітренко оголосила про перехід до тотальної опозиції як до президента Віктора Ющенка, так і прем'єр-міністра Віктора Януковича.

На виборах-2012 ні Вітренко, ні очолювана нею партія участі не брали через відсутність необхідних коштів.

18 березня 2017 року, у Києві відбувся XXXI позачерговий з'їзд Прогресивної соціалістичної партії України, який переобрав Наталю Вітренко на посаду голови партії.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, в лютому 2022 року, звинуватила у війні США та Британію та виправдовувала російську агресію. Пізніше, 23 червня 2022 року суд заборонив діяльність Прогресивної соціалістичної партії України.

Сім'я

Вітренко двічі була одружена, розлучена. У неї троє дітей: Ольга (нар. 1972), Юрій (нар. 1977), Марина (нар. 1983).

Син Юрій Вітренко - закінчив аспірантуру в Інституті міжнародних відносин, ексглава НАК Нафтогаз України.

Посилання

16.07.2023