Баррозу Жозе Мануел

Колишній президент Європейської комісії

Місце народження

Народився в Лісабоні 23 березня 1956 року.

Освіта

Закінчив з відзнакою юридичний факультет Університету Лісабона, потім також відмінно — факультет економічних і соціальних наук Університету Женеви, захистив там дисертацію по темі «Політична система Португалії в процесі європейської інтеграції».

Навчався також на курсах в Колумбійському університеті (Нью-Йорк), університеті Джорджтауна (Вашингтон), Міжнародному університеті (Люксембург) і Європейському університеті (Флоренція).

Кар'єра

Викладав на юридичному факультеті Університету Лісабона, Університету Женеви. Заснував в 1979 році Асоціацію університетів європейських досліджень. З 1975 по 1976 рік був президентом академічної асоціації юридичного факультету Лісабонського університету.

Політична кар'єра

Вступив до Соціал-демократичної партії (PSD) в 1980 році, перебував в Національній раді PSD, входив до складу Комітету з національної політики партії, був со-директором Бюро національних досліджень, головою Комітету у міжнародних справах партії, а в травні 1999 року, на XXII конгресі PSD був обраний головою партії. Переобирався на цю посаду тричі.

Член Європейського руху, починаючи з 1991 року, коли в цій суспільно-політичній організації була відтворена португальська секція. Віце-президент Європейської народної партії з 1999 по 2002 рік, віце-президент Міжнародної партії демократів-центристів з 2001 року.

Починаючи з 1985 року шість разів обирався до парламенту Португалії, очолював комітет у міжнародних справах парламенту країни з 1995 по 1996 рік. Був призначений державним секретарем з внутрішніх справ в X Конституційному уряді Португалії, державним секретарем у міжнародних справах і співпраці, міністром закордонних справ — в XI і XII Конституційних урядах Португалії.

Став прем'єр-міністром країни у квітні 2002 року, очоливши XV Конституційний уряд Португалії. В дома в Португалії, проте, він непопулярний через свої жорсткі програми скорочення бюджетного дефіциту відповідно до європейського Пакту стабільності і зростання. Але, будучи людиною компромісу, Дурау Баррозу зумів зберегти свою коаліцію і провести ряд непопулярних в народі реформ.

За свою кар'єру він пройшов по всьому політичному спектру — від украй лівого маоїста до правоцентристського прем'єр-міністра, який сповідає дуже ортодоксальну ідеологію вільного ринку.

На чолі Єврокомісії

5 липня 2004 його кандидатура була запропонована на вакантну посаду Президента Європейської комісії і незабаром залишив пост прем'єр-міністра Португалії. 23 листопада 2004 Баррозу був затверджений Європейським парламентом на посаді голови Європейської комісії.

16 вересня 2009 кандидатура Баррозу на пост голови була повторно схвалена Європейським парламентом передусім голосами європейських консерваторів. Голосування проходило на безальтернативній основі. На підтримку Баррозу проголосували 382 депутати, проти — 219, утрималися — 117. Таким чином, повноваження Баррозу як Президента ЄС були продовжені до жовтня 2014.

Автор численних публікацій на теми політики, міжнародних відносин, Європейського Союзу.

Нагороди

Жозе МануельБаррозу одержав численні нагороди та визнання, повний список яких є в його офіційному резюме. Серед них:

Орден Свободи (Україна) (24 серпня 2015) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань та з нагоди 24-ї річниці незалежності України;

Премія «Квадрига» 2009 року.

Родина

Одружений на Маргариті Соуза Ува, має трьох синів, одного онука.

Посилання

02.04.2015