Сервіс insights.google.com дозволяє подивитись як часто люди шукають окремі слова в інтернеті. Якщо обробити дані про те, як українці “гуглять” слово “кризис” через модель, яка шукає сезонну складову, то ось що ми отримаємо:
Механізм дуже простий: осінню приходить холодна погода, у людей погіршується настрій і на хвилі зростаючої депресії у людей зростають очікування негативних подій. Єдиний виняток грудень: незважаючи на більше похолодання, наступаючі свята все ж роблять людей дещо щасливішими.
В результаті осінню ми маємо зростаючий попит на валюту разом із загальним погіршенням настрою населення. Але вже під кінець грудня попит на валюту падає.
Сезонність купівлі валюти населенням та пошуку з України в google слова "депрессия"
Україна в цьому плані не унікальна. Тенденція боятись кризи під осінь є притаманна всім країнам Північної Півкулі. Часто побоювання кризи та панічні настрої призводять до самої кризи. Майже всі відомі крахи та паніки на фондовому ринку в США дійсно припадали на вересень або жовтень:
Зараз в Україні традиційний осінній виток занепокоєнь стосовно стабільності курсу. Хоча цього року хвилювання принаймні частково підкріплені погіршенням світової економічної ситуації. Економіка Єврозони скотилась в рецесію, економічний ріст Китаю сповільнюється, ціни на залізну руду падають. Проте жоден з цих фактів поки не означає негайної девальвації гривні чи економічного спаду в Україні. Ситуація може погіршитись, але може і покращитись, якщо уряди Китаю та США здійснять нові вливання у свої економіки. Перша добра новина в цьому плані вже є: минулого тижня голова ЄЦБ Маріо Драгі оголосив про необмежену купівлю облігацій країн Єврозони. Поки точно можна сказати одне: незважаючи на те чи буде економічна ситуація погіршуватись, чи покращуватись, паніка буде значно перевищувати реальні загрози.
При цьому, як завжди, ми побачимо дуже низький рівень політичної культури від опозиції у коментарях стосовно економіки. Для прикладу, ось нещодавня заява Арсенія Яценюка: "В понеділок НБУ зупинив міжбанківські торги, курс готівкової гривні збільшився до 9 грн." Моє робоче місце знаходиться безпосередньо біля дилерів, які на міжбанку торгують валютою. Про курс 9 грн. за долар я не чув з початку 2009 року. За останні 3 роки не було жодного моменту, при якому хтось хотів купити долари по такому курсу на готівковому чи безготівковому ринку, не говорячи вже про реальні угоди купівлі/продажу. Також за словами пана Яценюка МВФ "фактично заявив, що в Україні залишилося чистих резервів 15 млрд. дол., а не 30 млрд., про що говорить уряд України". Це теж неправда. За методикою, яку використовує МВФ, чисті валютні резерви складають біля 22 млрд. дол., а валові, про які говориться в офіційні статистиці, 30 млрд. Жодного разу я не чув, що хтось із офіційних осіб якимось чином підміняв поняття валових або чистих резервів, також не знаю такого розрахунку, при якому можна вийти на ту низьку цифру, яку назвав Яценюк.
Це вже не перший раз, коли з боку пана Яценюка чи інших представників опозиції викривляється стан економіки. Для прикладу, в інтерв’ю "Економічній правді" у листопаді 2011 Арсеній Яценюк заявив: "…вони хай не брешуть, тому що інфляція рахується по кошику, якому років 15". Це змусило Держстат виступити із спростуванням, пояснюючи пану Яценюку, що прожитковий мінімум та споживчий кошик не мають жодного відношення до індексу споживчих цін. В березні цього року депутат від БЮТ Сергій Соболєв в ефірі "Шустер Live" заявив що уряд готує гіперінфляцію, посилаючись на затвердження нового стандарту бухгалтерського обліку. Проте затверджений стандарт обліку лише копіював аналогічні європейські стандарти, оскільки Україна взяла на себе обов’язок привести свої у відповідність до міжнародних. Такі заяви можна було б ігнорувати, якби не два моменти. Перший – Яценюк є колишнім керівником НБУ та Міністром Економіки. Я не вірю, що колишній глава Нацбанку не знає як розраховуються валютні резерви та не має змоги з кимось проконсультуватись щодо обмінного курсу на ринку. Також не вірю, що коли він був Міністром Економіки не розумів методики розрахунку інфляції. Думаю що і прем’єр міністр тіньового уряду пан Соболєв теж розуміє, що затвердження міжнародних стандартів бухобліку не означає гіперінфляцію. Отже, людей свідомо лякають та кажуть неправду.
Це підводить нас до другого моменту – такі коментарі шкодять фінансовій системі та економіці. Півбіди коли вони ще хоча б ґрунтуються на реальних фактах. Але населення заставляють вірити, що ситуація є гірша ніж насправді, стверджуючи що "уряд приховує реальну економічну ситуацію". Роздуваючи паніку, політики таки приводять до погіршення економічної ситуації, бо населення забирає депозити з банків - банки підвищують ставки по кредитам. Я цілком розумію, що погіршення економічної ситуації грає на руку опозиції. Але свідомо сприяти погіршенню доходів населення щоб добавити собі голоси є, м’яко кажучи, неетично. Є межі, які політики перетинати не повинні. Роздування страхів стосовно фінансової кризи має однозначно бути серед таких табу.
У світі є достатньо прикладів цивілізованої поведінки представників влади та опозиції під час складної економічної ситуації, з яких слід брати приклад. Найкращим із них вважається банківська криза у Швеції 1992 року. Тодішній уряд зіткнувся із колапсом банківської системи із-за падіння цін на нерухомість. Перше, що зробили тодішні урядовці та представники опозиції, це сіли за спільний стіл переговорів. У вересні 1992 уряд та опозиція спільно оголосили про план державних гарантій для всієї банківської системи. У першому реченні прес-релізу уряду стосовно порятунку банків згадувалось, що план був погоджений і підписаний опозицією. Згодом представники влади і опозиції переконували громадськість у надійності національної банківської системи. В результаті порятунок банків у Швеції став найбільш успішним та дешевим за всю світову історію надання допомоги банкам.
Впевненість населення у банках та політична стабільність є найважливішими факторами для того, щоб населення не втратило свої заощадження. В Україні на даний момент є повна відсутність навіть натяку на подібну політичну культуру. Дуже хотілось би, щоб політики у боротьбі за владні місця не намагались свідомо погіршити фінансовий стан українців. Також населенню все ж варто більш спокійно відноситись до курсових коливань.
На цю тему один цікавий факт. Розглянемо приклад трьох осіб, які на початку 2009 року по-різному розмістили еквівалент 100 доларів. Перша внесла на депозит 800 грн під 15% річних, зараз її вклад вартий 1338грн. Друга купила 100 "зелених" і поклала під подушку, зараз її вклад вартий 810 грн. Третя вибрала валютний депозит під 6%, зараз вона має 990 грн. Перемога за гривневим депозитом. Інвестор у доларовий депозит має сподіватись на девальвацію до 10,8 грн. щоб принаймні зрівнятись по доходності з гривневим вкладом. Відсотки по гривневому депозиту легко перекривають курсові коливання, навіть якщо ви розміщаєтесь на валютному депозиті.