Активіста побили троє невідомих, які вибігли з автомобіля Форд Фієста чорного кольору. Безпощадно били залізними арматурами: по голові, тілу, руках і ногах. Олександр Ніколайчук є непримиримим борцем з корупцією влади Олевська та Олевського району. Незважаючи на молодий вік, у його послужному списку декілька викритих і звільнених чиновників-корупціонерів. Його ненавидять місцеві злодійкуваті чинуші, народні депутати і бандити-бурштинокопачі.
Та основним його завданням протягом останніх років є боротьба з незаконним видобутком бурштину. Кожен к день Сашка насичений, як у президента країни: зранку він фотографує незаконні копанки, після цього зустрічає знімальні групи центральних телеканалів і везе їх на місця намивів, опісля пише пропозиції до законопроекту про бурштин, потім їде на нараду до голови Житомирської облдержадміністрації, де відкрито заявляє: бурштиновий бізнес фришують правоохоронці.
Нападали на Ніколайчука і раніше, проте правоохоронці закривали на це очі. Усі заяви Олександра залишалися без розгляду або йому надсилалися традиційні для МВС листи-відписки.
У Олевській лікарні Сашку зашили розбиту голову, наклали гіпс на руку, діагностували перелом руки та струс мозку, ссадини та гематоми по тілу.
Сашка не хотіли вбивати. Йому хотіли заткнути рота. Грубо і по-звірячому. Арматурою.
Одним із перших подзвонив Ніколайчуку в лікарню голова Житомирської ОДА Сергій Машковський – він якраз був у дорозі в зону АТО. Дав Сашку слово, що не дозволить правоохоронцям спустити на гальма розслідування звірячого побиття. І пообіцяв вигнати бандитську наволоч із Житомирщини.
Час покаже, чи знайдуть правоохоронці виконавців та замовників побиття. Але питання в тому, чому це побиття сталося?
Перш за все тому, що система МВС прогнила з голови до ніг. Не міліція вела цю боротьбу. Її вів, і вестиме надалі Олександр Ніколайчук. Міліція лише ігнорувала зібрану ним інформацію.
По-друге, Ніколайчука побили через те, що він не боїться говорити правду. Він і надалі це робитиме, але, шановний Президенте України: Петре Олексійовичу, дайте Сашку сильну охорону. Витрати на охорону окупляться збереженими надрами, лісами та людськими життями.
По-третє. Це побиття має стати уроком для міністра МВС. Якщо винних не знайдуть протягом місяця, потрібно йти з посади. Інакше, знову ця історія заговориться веселими розмовами про нову форму столичних поліцейських чи розпуск чергової обласної автоінспекції.
По-четверте, парламентарі не мають права піти у відпустку, допоки не наведуть порядок у бурштиновому законодавстві. Інакше й надалі будуть побиття. І будуть вбивства. Звертаюся до пана Гройсмана: не відпускайте їх до цього моменту, вони ще встигнуть злітати на Мальдіви.
По-п’яте. Олександра Ніколайчука побили, бо влада протягом року не звертала уваги на тіла, які вже покояться у копанках. За словами місцевих мешканців – їх там вже десятки.
Шановні керманичі Української Держави: ми вам довірили Україну, тепер ваша черга зробити вчинок.
Життя Сашка варте того, щоб припинити незаконний видобуток бурштину.