Український правозахисник, публіцист, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінської спілки, організатор амністерського руху в Україні, віце-ректор Українського католицького університету.
23 квітня 1977 року Мирослава Мариновича заарештували за “проведенння антирадянської агітації і пропаганди”. Київський обласний суд засудив його до максимального терміну ув'язнення — 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання.
У 1987 році, після заслання, Мирослав Маринович повернувся в Україну. Автор праць: “Євангеліє від юродивого”, “Україна на полях Святого Письма”, “Спокутування комунізму”, “Україна: дорога через пустелю”.
Мирослав Маринович засновник першої групи «Міжнародної Амністії» в СРСР (1991), член громадської ради Українсько-Американського бюро захисту прав людини. З 1997 року — директор Інституту Релігії і Суспільства УКУ, керівник українського відділення міжнародного ПЕН-клубу, учасник Унівської групи, ініціатор групи “Першого грудня”.
Дискусія довкола конфлікту в Національній академії образотворчого мистецтва виявила існування глибинних розламів у цінностях суспільства.
Тема «дискримінації» носіїв російської мови й потреби проголошення її другою державною виринає із нафталінової «скрині» політтехнологів щоразу перед виборами або в кризові моменти…
Не впадайте у відчай і не опускайте рук. З цих виборів ми маємо вийти сильнішими, і зараз для цього є фантастичний стимул: втерти носа зарозумілому Путіну та всім, хто його обожнює…
