Міністр фінансів Наталія Яресько, названа прем’єром “реактивним двигуном української фінансової системи”, справді виконала гігантські обсяги роботи (тисячі сторінок змін до бюджетного та податкового кодексів та самих 2-х держбюджетів). Зроблено багато, але є серйозні запитання щодо якості цих документів. За моїми спостереженнями, внаслідок ухвалених в кінці 2014 року змін, чимала частина бізнесу пішла в тінь, податковий тиск на законослухняних бізнесменів посилюється. Немає навіть мови у цих документах про покращення умов для створення нових підприємств та залучення інвестицій. Списуємо все, традиційно, на війну. Добре, що п. Наталія все це розуміє і говорить що “має волю і силу створити базу для зростання економіки”. Проблема в тому, що може не вистачити часу і “вікно” для реформ закриється. На мій погляд, найбільша заслуга Яресько полягає в отриманні кредиту від МВФ. Дякуючи її бекґраунду, їй особисто довіряє Захід. Дуже не хочеться, щоби ця довіра, а також останні краплі довіри до України, були знецінені внаслідок затримки впровадження реформ Урядом та всією владою, загалом.
Айварас Абромавічус, міністр економіки, почав з критики “провальної політики попередньої влади, а також повної відсутності реформ протягом 25 років. Якщо знаєш, що все погано, але не готовий мінятися – хороших результатів не буде”. Мабуть, Яценюку було незручно в цей момент. Взагалі, я вважаю ці слова ключовими за 3 години звіту.
Міністр економіки мав чим похвалитися. На мій суб’єктивний погляд, Айварас – найкращий з міністрів у цьому Уряді. Скорочення штату міністерства на 30% вже відбулося (планує і, я впевнений, що звільнить, ще 20%). Проведено скорочення функцій міністерства, ухвалено 2 закони та постанови про дерегуляцію бізнесу, проведений успішний і прозорий конкурс по зв’язку 3G, підвищені тарифи для олігархічних бізнесів. Влада чинить спротив. Ми бачили, як справедливі вимоги міністра економіки про подальшу приватизацію неефективних держпідприємств викликали переляк, крик і гвалт деяких депутатів у Верховній Раді.
І, що дуже важливо, на мій погляд, команда, яку завершує формувати Айварас – найкраща серед усіх міністерств.
Міністр енергетики Володимир Демчишин має непрості особисті стосунки з Головою Уряду. Але не зловживав перенесенням відповідальності за жахливий стан енергетики на попередників з Яценюком на чолі. Справді, відсутність газу у сховищах, енергетичного вугілля, недостатні резерви в електроенергетиці, залежність майже усіх енергоресурсів від зростаючого курсу долара – об’єктивні труднощі. Проходження зимового періоду без надзвичайних наслідків – уже гідний результат, досягнутий не без Божої допомоги у вигляді теплої зими.
Диверсифікація поставок енергоресурсів, все-таки, не є заслугою Демчишина, а радше попереднього Уряду. Більша частина звіту міністра була не про результати, а про роботу, що ведеться, і напрямки подальшої роботи. Заради справедливості, потрібно відзначити, що реформи енергосектора ідуть поперек інтересів усіх українських олігархів, тому Володимиру буде нелегко.
Ігор Шевченко, міністр екології, говорив про кадрові питання, звільнених чиновників, принципи відбору нових. Вважає, що для боротьби з корупцією потрібна прозорість і він буде її впроваджувати у всіх можливих місцях зловживань. З суттєвих результатів – повернено декілька родовищ корисних копалин до державної власності, подолано корупційну складову в морському транспорті (щодо баластних вод).
З результатами роботи в агросекторі виступив Олексій Павленко. Знаю, що міністр дуже багато і успішно працює, по багатьох напрямках одночасно. І має певні результати, зокрема, скасовано 14 дозвільних документів, 6 ліцензій, впроваджено безліч різних нормативних дерегуляційних змін з позитивним очікуваним ефектом до 5 млрд гривень додаткових доходів бізнесу. Це суттєвий удар по аграрній корупції. Заведені кримінальні справи, звільнено корумповане керівництво відомств та держпідприємств, нові фахівці набираються на конкурсних засадах. Цікаво, що не зважаючи на кризу, традиційний дерибан у попередніх керівництвах цього міністерства, втрату Криму та частини Донбасу, українські аграрії змогли зібрати рекордний урожай (63,8 млн тон зерна в 2014 році), а аграрний сектор показав зростання на 16%.
Початок виступу Прем’єр-міністра тільки називався звітом. Насправді, добрих 10 хвилин були розповіді про війну з ядерною Росією, про десятки мільярдів боргів та порожню казну, про корумповану цинічну владу і знищену інфраструктуру.
Були роздуми про тяжкий вибір, ким бути – політиканами чи державними діячами. Дуже нагадувало сіквел “Камікадзе-2”, про відмову від особистої політичної перспективи.
Потім почався, власне, звіт, з постійними відволіканнями на патетику про “долю держави” чи “війну з Росією”. Почався звіт з покаяння “ми багато що зробили, та ще більше не зробили”. Але народ не повинен розчаровуватися і, особливо, критикувати!
В десяти пунктах досягнень було багато лукавства та цинізму. Наприклад, про фінансування з бюджету “всіх пенсій, зарплат і соціальних виплат”, а також армії. А те, що бюджет фінансувався цілодобовою роботою друкарського верстака, в чому Яценюк звинуватив Нацбанк, очільник Уряду призабув. Збився з рахунку, скільки разів Яценюк похвалив себе і Кабмін за фінансування бюджетом найважливіших видатків. Мовляв, заслуга уряду, і все тут!
Фраза п. Арсенія “ми звільнили від оподаткування малий та середній бізнес” взагалі лякає – в якій країні працює Яценюк? Бо в Україні від змін Податкового кодексу нікому легше не стало. Коли Яценюк говорив про 90 млрд гривень, виділених у бюджеті для фінансування армії, складалося враження що це він віддає свої особисті кошти, а не викручує з падаючої економіки.
Про дефіцит “Нафтогазу”, який буде знижений з 8 млрд доларів за рік до одного – традиційне маніпулювання цифрами.
Яценюк не взяв на себе жодної відповідальності за роботу Кабміну в лютому-листопаді 2014 року, яку очолював його попередник, також Арсеній Яценюк. З іншого боку, міністри відзначали, що з антикорупційних мотивів вони позвільняли більшість своїх заступників, призначених ... попереднім Кабміном Яценюка! Ми пам’ятаємо, наскільки чітко контролював призначення заступників міністрів саме Арсеній Петрович (наприклад, скандал із заступниками Павла Шеремета, наслідком якого стала відставка самого міністра економіки, незгідного з волею Прем’єра).
У висновку хочу зазначити, що Арсеній Петрович – розумний, знаючий і кваліфікований Прем’єр-міністр. Якби нам вдалось долучити його до команди реформ, він став би гідним лідером, Реформатором з великої букви. Але, поки що, пан Яценюк більше переймається своїм політичним майбутнім.