Якщо ж людина не залишила жодного волевиявлення — згоду на вилучення органів можуть надати родичі загиблого. В усіх інших випадках використання органів людини без дозволу — заборонене.
На моє переконання, в умовах війни та високого рівня корупції сьогодні “презумпція незгоди” — найкраща модель, яка зменшує корупційні ризики та ризики зловживань під час проведення трансплантації. І навпаки, “презумпція згоди”, за якої в людей можуть вилучати органи без їхнього погодження, несе величезні ризики в українських реаліях та створює підґрунтя для розвитку чорної трансплантології.
Натомість ми маємо популяризувати інститут донорства, щоб люди свідомо та добровільно давали згоду на використання їх органів після смерті для порятунку ще живих співвітчизників. Досвід розвинутих країн показує, що за умови правильної інформаційної роботи кількість донорів майже не залежить від форми презумпції.
Так, наприклад, у Великобританії, де діє “презумпція незгоди”, кількість трупних донорів на 1 мільйон населення складає 20,3, а у Франції, де діє “презумпція згоди”, цей показник не набагато вищий — 28,3 на мільйон населення. Разом з тим в Ірландії, де згода потрібна, донорів більше ніж в Данії, де такої згоди не вимагається — 17,3 та 15,3 трупних донорів на 1 мільйон населення відповідно.
Таким чином, кількість донорів, скоріше, залежить від громадянської позиції та самосвідомості людей, а тому створювати додаткові фактори ризику у вигляді “презумпції згоди”, на мій погляд, неприпустимо. Добровільність та усвідомленість — це те, що дозволяє створити справді гуманну та справедливу систему трансплантації в Україні.
Лише один донор може врятувати життя 8 людей, що потребують трансплантації. Загалом пересадки органів та клітин в Україні щороку потребують близько 5000 людей, з них понад 3400 помирають, не дочекавшись операції.
Новий законопроект про трансплантацію — дає шанс цим людям на життя. Він створює цілісну повноцінну систему, ланцюг — від донора до реципієнта, що дозволить швидко здійснити необхідну операцію та врятувати людині життя.
Законопроектом передбачається розвиток в Україні трансплант-координації за зразком іспанської моделі, яка за визначенням ВООЗ вважається найпрогресивнішою у світі, а також Єдиної державної інформаційної системи трансплантації, яка в автоматичному режимі визначатиме імунологічно сумісних донора і реципієнта та здійснюватиме розподіл анатомічного матеріалу.
Впровадження такої системи, аналоги якої існують в усіх розвинених країнах світу, дозволить гарантувати дотримання черговості та справедливості при розподілі анатомічного матеріалу, тобто уникнути можливих помилок та корупційних ризиків.
Наразі законопроект, який опрацьовувався до другого читання сотнями експертів — є максимально виваженим і враховує всі найдрібніші деталі та нюанси для створення гуманної, прозорої і ефективної системи трансплантації в Україні. Тепер слово за Верховною Радою.
Нагадаю, що через відсутність системи трансплантації кожного дня в Україні вмирає 9 людей. І кожна нова смерть буде на совісті тих законодавців, хто через політичні амбіції та ігрища проігнорує цей законопроект.
Сподіваюся, що у четвер народні депутати України все ж таки проявлять свою громадянську позицію, підтримають у другому читанні законопроект про трансплантацію та дадуть тисячам людей шанс на життя!