Сергій Надал: «В цьому уряді, як і за Азарова, якщо виникають фінансові проблеми, їх скидають на місцеве самоврядування»

Печать

Мер Тернополя, «свободівець» Сергій Надал починав свою кар’єру з 19 років на посаді податкового інспектора. «Доріс» до начальника однієї з податкових інспекцій в Хмельницькій області і пішов в політику. Спочатку в обласну раду Тернополя, а потім і на посаду очільника міста.

Якщо у 2010 році на піку рейтингу «Свободи», партія Тягнибока, скоріше, була для нього платформою для проходження в міськраду, то на місцевих виборах у 2015-ому (після подій під Верховною Радою 31 серпня) - ситуація змінилась. Надал зізнається: напередодні виборів аналізував: знову балотуватись від «Свободи» чи йти самовисуванцем. "Не хотів бути схожим на тих, хто почав давати задню, втікати (зі "Свободи" - ред.), як щурі з корабля", - пояснює мер Тернополя. Плюс - заміри електоральних настроїв тернополян підтвердили, що вибір на користь «Свободи» не зашкодить йому на виборах.

Правда, «Свобода» цього разу не отримала переконливої підтримки серед мешканців міста та не змогла самостійно сформувати більшість в міськраді. Тож після домовленостей з губернатором Степаном Барною секретарем міськради обрали представника президентської партії – Віктора Шумаду. «З п'яти партій, котрі зайшли в міськраду, БПП був другою після «Свободи», і це — партія влади, то я вважав цілком логічним, щоб БПП брав на себе частину відповідальності за стан справ в місті. В тому числі і їхній представник на посаді секретаря», - коментує Надал політичний тандем «Свободи» і БПП на місцевому рівні.

Він не приховує напружених відносин з фракцією «Самопоміч» в міськраді і особисто з мером Львова Андрієм Садовим. Після останніх місцевих виборів, зазначає, виникло чимало непорозумінь з «сусідом».

Чим схоже обрання мера Києва Віталія Кличка очільником Асоціації міст України з обранням екс-регіонала Юрія Вілкула на цю ж посаду у 2012 році; як на місцях реалізується реформа децентралізації; в яким спосіб Банкова може тиснути на місцеву владу та чому в Тернополі виникло стільки корупційних скандалів, - в інтерв’ю LB.ua з Сергієм Надалом.

Фото: Макс Требухов

"До Кличка можна по-різному ставитися, але треба виходити з того, хто стане ефективним лобістом мерів"

Соня Кошкіна: Ініціатива інтерв'ю з вами виникла після історії з обрання головою Асоціації міст України Віталія Кличка. Ви також претендували на цю посаду, але набрали, як і інший претендент, пан Садовий, недостатню кількість голосів... Те засідання Асоціації загалом видалося доволі скандальним; той же Садовий заявляв про спробу "локального перевороту" з метою встановлення контролю Банкової над Асоціацією.

Не зовсім так... Найбільшу кількість голосів (на посаду голови Асоціації - ред.) справді набрав Віталій Кличко. Далі — Сергій Надал, потім — Андрій Садовий.

...Щодо виборів голови асоціації... Процедура обрання відбувається наступним чином: спочатку збирається правління асоціації, яке рекомендує того чи іншого кандидата на посаду керівника. Ця пропозиція виноситься на голосування під час засідання самої асоціації.

Я не міг підтримати кандидатуру Кличка, адже відділення АМУ Тернопільської області та міські голови Івано-Франківська та Хмельницька висунули мою кандидатуру на посаду голови Асоціації міст України. Моя публічно висловлена позиція полягала в тому, що Асоціацію міст створювали, аби вирішувати проблеми мерів. Тому головою асоціації повинна стати людина, так би мовити, “вхожа” в кабінети перших осіб держави. Щоб мати можливість на найвищому рівні нагадувати про регіони.

С.К.: Кличко, на вашу думку, "вхожий" в кабінети?

Звісно. Він сьогодні "вхожий" в кабінет і голови Верховної Ради, і президента, і прем'єра... У своєму нинішньому статусі він може зробити для асоціації більше, ніж будь-хто з претендентів.

До Кличка як до особистості можна по-різному ставитися, але треба виходити з того, хто стане ефективним лобістом, зокрема, наших, мерів, проблем. Тому краще бути помічником, заступником, порадником для нього, ніж займатися політичним піаром, наслідки якого негативно позначаться на Кличку особисто і на асоціації в цілому. І, до речі, більшість присутніх на зборах членів Асоціації з цих погоджувались.

Вікторія Матола: Але ви ж порівнювали обрання Кличка з обранням Юрія Вілкула, попереднього очільника Асоціації.

Порівняння полягало в тому, що під обрання Кличка, як і під обрання Юрія Вілкула у 2012 році, спеціально вносились зміни до статуту асоціації.

Статут, як вам відомо, передбачав, що асоціацію міг очолити голова місцевого самоврядування з досвідом роботи в органах самоврядування не менше п'яти років, з них чотири роки - на посаді мера. Тепер асоціацію може очолити представник органу місцевого самоврядування, який не менше ніж двічі обраний міським, селищним, сільським головою.

Обрати Кличка в законний спосіб можна було лише з попередньою зміною статуту, щоб уникнути судових позовів. Правда, Садовий, наскільки я знаю, все одно збирався подавати до суду…

Фото: Макс Требухов

В.М.: Також ви заявляли, щодо обрання голови асоціації мерів "пропрацьовували по лінії держадміністрацій". Йдеться про тиск з боку держадміністрацій, щоб головою Асоціації міст обрали Кличка?

В даному випадку я говорив про Тернопільську облдержадміністрацію... Мені відомо, що керівництво ОДА спілкувалося з міськими головами-членами асоціації в регіоні і цікавилося, кого вони підтримуватимуть з трьох кандидатів. В тому числі про це питали і мене.

Однак, якщо я би не назвав це тиском... Якщо відверто, то, думаю, голова адміністрації (Степан Барна — ред.) розумів: якщо він наполягатиме на певній позиції, спущеній "зверху", від цього буде лише гірше.

Щодо інших регіонів: все, що я знаю про лобіювання на посаду голови асоціації Кличка - лише чутки. Я би не хотів ними оперувати.

В.М.: За словами виконавчого директора АМУ Мирослава Пітцика, ситуація з обранням голови асоціації переломилась фактично за рік. У 2015-му Андрія Садового підтримували практично всі регіональні відділення. Цього ж року 13 регіонів підтримали Кличка, два — вас і одне (львівське) — Садового.

Питання про переобрання з посади голови Асоціації міст Юрія Вілкула постало ще в червні минулого року на засіданні асоціації в Одесі. Тоді багато мерів справді підтримувала Садового. Однак, на той момент проводити вибори голови асоціації було нелогічно: в жовтні планувались вибори міських рад і міських голів... Який сенс обирати голову на два роки, якщо не відомо, чи він виграє вибори?. Але тоді на засіданні правління АМУ Садовий не набрав більшості. Тож до цього питання повернулися після виборів. А тоді ситуація змінилась, і більшість міських голів підтримали позицію, що дехто з кандидатів на керівника асоціації є більше політиком, ніж міським головою...

С.К. Асоціація міст України і раніше була немалозначимою для Адміністрації Президента. Та тепер, на мою думку, її роль особливо зросла в контексті запровадження реформи децентралізації. Ви погоджуєтесь з думкою, що нині Асоціація — дуже потужний важіль впливу Банкової на ситуацію в регіонах? І якщо так, то як на практиці це проявляється?

У всіх демократичних країнах подібні асоціації є ключовими під час прийняття будь-яких державних рішень: ухвалення закону про бюджет, запровадження реформ і т.д. Здебільшого голови міст — це лідери думки громад в певному населеному пункті. Крім цього, вони кожного дня безпосередньо стикаються з конкретними проблемами на місцях, тому цілком логічно було би радитись з ними стосовно механізму вирішення окремих питань.

Так би мало бути і в Україні, де діє відповідний закон ("Про асоціації органів місцевого самоврядування" - ред.), згідно з яким органи державної влади при прийнятті рішень щодо місцевого та регіонального розвитку повинні узгоджувати їх з асоціаціями міст.

На жаль, ще за часів Януковича цього не відбувалось. У влади тоді була своя позиція, і думку асоціації вона слухати не хотіла.

Зараз повертаються до комунікації з регіонами. І заслуга в цьому, зокрема, самої Асоціації міст, яка з різних питань виступає з дуже активною позицією. Плюс — на щастя, Володимир Гройсман, який свого часу був мером Вінниці і, звісно, членом асоціації, був призначений на посаду віце-прем'єра — міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (з 27 лютого по 2 грудня 2014 року — ред.). І саме він фактично запустив процес підготовки реформи децентралізації, використовуючи в тому числі напрацювання асоціації. Як на мене, то її вплив на процес впровадження реформи децентралізації повинен бути визначальним.

Я досить часто наводжу приклад середньовічної Європи... Вона захлиналася від міжусобних війн, епідемій... І врятувало її введення Магдебурзького права. Воно дало можливість містам розвиватися. Думаю, сьогодні в Україні потрібні ті ж самі умови. Дайте спокій містам і селам, вони почнуть розвиватися та піднімуть країну!

С.К.: Хочу все таки уточнити стосовно впливу Банкової... Як на мене, вертикаль влади сьогодні не працює. Вони — самі по собі, ви — самі по собі. І як тільки регіональна влада стає потрібною Банковій, до прикладу в підтримці певних кандидатів під час виборчої кампанії, тоді в АП викликають "на килим" губернаторів, мерів... От ви відчуваєте зв'язок з центральною владою, працюючи в місті щодня?

Ви праві: діяльність Банкової і місцевих рад — паралельні процеси. Як на мене, так і повинно бути. Якщо ми хочемо відділити центральну владу від місцевого самоврядування, то взаємодія має бути хіба в рамках проведення певних консультацій, дорадчих зв'язків між центром і регіонами. Нічого більше.

Правда, поки ми спостерігаємо лише той формат "співпраці" з центром, який ви описали: в потрібних їй (АП — ред.) з політичної точки зору випадках в регіони надходять певні сигнали...

С.К.: Тобто перед виборами комунікація з Банковою посилюється?

Я кажу про загальні тенденції... Що стосується Тернополя, то за період перебування мене на посаді мера жодного тиску чи спроб через мене контролювати політичну ситуацію в місті не було. Не забувайте, що я — представник політичної сили, ідеологічно протилежної Блоку Петра Порошенка.

С.К.: А щодо області ви помітили спроби втручання, корегування ходу, до прикладу, останньої виборчої кампанії?

Ситуацію в місті я знаю дуже добре, а от щодо області, то до мене хіба чутки доходили.

Наскільки мені відомо, губернатор (Степан Барна — ред.) спілкувався з певними людьми, агітував їх вступати в БПП. Зокрема, тих, котрі в області мають певну вагу, фінансові ресурси. Здебільшого аграріїв, котрі залучали свої можливості, в тому числі, щоб “підтягнути” більше виборців для підтримки БПП.

В.М.: То з Банковою ви жодним чином не комунікуєте?

Ні, безпосередньо жодних прямих зустрічей з представниками Адміністрації не відбувається. На рівні представництва АП моя комунікація відбувається з головою обласної держадміністрації. І лише в тих випадках, коли він чи я бачимо в цьому необхідність. А безпосереднього зв'язку в роботі у нас немає. Його за посадовими функціями не існує в принципі.

Фото: Макс Требухов

С.К.: Ну можливо ви спілкуєтесь не з представниками Банкової, а з людьми, наближеними до керівництва АП чи безпосередньо до Президента. Ви от досить “тепло” згадували Гройсмана... Наскільки нам відомо, ви з ним давно товаришуєте.

У мене хороші стосунки з багатьма міськими головами... Що стосується Гройсмана, то у нас справді непогані відносини. Коли в 2010 році я став мером, для мене видалися найбільш перспективними три міста: Черкаси, мером якого тоді був Одарич, Львів — Садовий і Вінниця — Гройсман. Я брав приклад з цих людей, як управляти містом. І найбільше спілкувався саме з Гройсманом.

С.К.: Ви ж можете в будь-який момент зателефонувати Гройсману і попросити допомогти з того чи іншого питання?

В силу його зайнятості, сьогодні мені легше домовитися про зустріч з ним, чи то написавши йому смс, чи то зв'язатися через його помічника. Втім, повірте, це не так часто трапляється...

Зрозумійте, нині практично немає таких питань, для вирішення яких треба їхати в Київ чи зустрічатися з вищим керівництвом держави. От раніше (за часів Януковича), щоб отримати будь-які погодження, фінансування, залагодити певні місцеві питання, доводилося частенько їздити в столицю, ходити, просити, домовлятися... Система так була запрограмована.

С.К.: Чим глобально відрізнялась комунікація між центром і регіонами за часів "регіоналів" від сьогоднішньої?

Поясню на найпростішому прикладі. У 2012 році в Тернополі була підписана угода з Європейським банком реконструкції і розвитку про виділення 10 млн. євро кредиту на 15 років під 6%, плюс — 5 млн. євро були виділені як грант.

Передбачалось, що кошти будуть витрачені на реконструкцію системи теплопостачання в місті. Але реалізацію цього проекту я починаю тільки зараз.

За часів прем'єрства Азарова цей проект заблокували спецслужби на вимогу Кабміну. Йшлося про те, що виділення цих коштів, мовляв, суперечить національним інтересам держави!

Вочевидь, тодішня влада не хотіла, щоб будь-які фінансові потоки "заходили" в західний регіон, в Тернопіль в тому числі, де існує "Свобода". І таких прикладів, до речі, чимало.

«Ніколи питання мови, національної безпеки і оборони не повинні визначатися на регіональному рівні»

С.К.: Найбільш актуальна тема останніх двох років — децентралізація. Чи відчуваєте ефект від перших кроків в рамках цієї реформи на місцевому рівні?

Одразу відзначу: звісно, дуже добре, що процес децентралізації розпочався. Так, чимало аспектів ще потребують доопрацювання, але зроблений, як мінімум, перший крок — фінансова децентралізація. Явно — це плюс.

Зокрема, у 2015 році Тернопіль отримав на 40% більше коштів, ніж в 2014-му. Як правило, ця цифра для окремих населених пунктів коливається в межах 35-50%.

Але разом з цією так би мовити надбавкою місто отримало і більше фінансових зобов'язань. І якщо порівнювати суми доходів і витрат, то очевидно, що Тернопіль не отримав настільки більше коштів, щоб перекривати витрати.

Ні для кого не таємниця, що кожного року в бюджеті — проблеми з фінансуванням заробітних плат лікарям і вчителям. Але щороку, навіть при Януковичі, навіть в перший рік після Революції Гідності, коли коштів зовсім не вистачало, ми зверталися в Кабміні їх виділяли.

Минулий рік був першим, коли місто залишили самостійно справлятись з цієї проблемою. Попри те, що законодавством закріпленні ці видатки за державним бюджетом.

На жаль, в цьому уряді, як і за Азарова, якщо виникають фінансові проблеми, їх скидають на місцеве самоврядування. Підходи в роботі не відрізняються: якщо в Кабміні бачать, що на місцях отримали більше податків чи залишились не використані з певних проектів кошти, - "підкинуть" на місця нові фінансові зобов'язання...

С.К.: Якщо говорити про реформу децентралізації в цілому, то для її повноцінного впровадження планується внести зміни до Конституції. Вочевидь, вам відомо, що в пакеті цих змін міститься і пункт про особливості місцевого самоврядування (а фактично — особливий статус) в Донецькій і Луганській області. Як ви думаєте, чи співмірна ціна за децентралізацію і розвиток регіонів із введенням особливого статусу Донбасу?

Ні, звісно не співмірна... Щодо децентралізації, то справді потрібно надавати органам місцевого самоврядування право розпоряджатися своїми коштами, самостійно обирати пріоритети розвитку тощо. Але ніколи питання мови, національної безпеки і оборони не повинні визначатися на регіональному рівні.

В.М.: Повернемось до питання про виділення коштів для регіонів... Чи можете ви, як міський голова, серйозно впливати на цей процес? Якщо так, то як це відбувається на практиці?

Бюрократична процедура розподілення коштів на рівні регіону виглядає наступним чином: усі міста в рамках окремого регіону направляють свої проекти, під реалізацію яких потребують коштів, до відповідних облдержадміністрацій. Там проводиться конкурс і відбираються ті, котрі, на думку членів комісії, найбільш вигідні області. Далі — відповідні заявки направляють в Кабмін, а потім — в Фонд регіонального розвитку.

Правда, така схема, як на мене, виглядає досить сумнівно. Я розумію, якби такий своєрідний конкурс проводила спеціальна комісія з фахівців. Але ж цей відбір проводять посадовці з адміністрації...

С.К.: Враховуючи, що ОДА — це Банкова, то фактично таке розподілення коштів можна вважати способом тиску на місцеву владу, чи не так?

Якщо кошти й далі розподілятимуть в такий спосіб, то так...

До прикладу, Тернопільська область отримала цього року 110 млн. грн. При цьому обласному центру виділяють лише 5 млн!

Я вже не кажу про те, що саме на Тернопіль припадає 50% всього виробництва області. Не прошу 50% коштів, прошу хоча би 20% — пропорційно до кількості населення міста. На жаль, поки комісія ОДА більше 5 млн. не спромоглась затвердити. Нещодавно з цього приводу мав зустріч з першим віце-прем'єром (Геннадієм Зубком — ред.). Він пообіцяв вивчити проекти, котрі ми пропонуємо, розібратись та посприяти...

«В наш час і в нашій країні ніхто не застрахований від будь-яких кримінальних справ»

В.М.: Перейдемо до ситуація в регіоні після місцевих виборів. Наскільки мені відомо, після ваших зі Степаном Барною домовленостей, секретарем міськради обрали представника президентської поцлітсили — Віктора Шумаду. Як ви поясните тандем “Свободи” і БПП на місцевому рівні, тоді як на загальноукраїнському — партія Тягнибока явно ворогує з пропрезидентською через кримінальні справи, порушені проти окремих “свободівців”?

На жаль, після останніх місцевих виборів "Свобода" не отримала стільки депутатів в міській раді Тернополя, як попереднього скликання. Відповідно — не отримала більшості. А тому не було впевненості, що назбираються голоси за кандидатуру секретаря міськради від “Свободи”.

Оскільки з п'яти партій, котрі зайшли в міськраду, БПП був другою після "Свободи", і це — партія влади, то я вважав цілком логічним, щоб БПП брав на себе частину відповідальності за стан справ в місті. В тому числі і їхній представник на посаді секретаря.

Фото: Макс Требухов

В.М.: Таке рішення погоджувалось з Тягнибоком?

Звичайно... В кожній партійній системі є питання, котрі підлягають погодженню. Звісно, я не є самостійним на 100%. І перед тим, як приймати будь-які рішення, особливо політичні, мушу узгодити їх зі своїм партійним керівництвом.

Зрозумійте, ми би не змогли нормально працювати в міськраді, якби не шукали компромісу з другою, повторюсь, за кількістю депутатів фракцією.

В.М.: Разом з тим, облдержадміністрацію "зачистили" від "свободівців". На колишнього заступника голови ОДА, "свободівця" Леоніда Бицюру навіть відкрили кримінальні провадження...

Одразу після парламентських, а потім президентських виборів позиція партії полягала у відставці всіх представників “Свободи” з посад керівників обласних, районних адміністрацій, їхніх заступників. І це було зроблено одночасно. Лише з певних міркувань Леонід Бицюра залишався на своїй посаді до серпня минулого року. Тим паче, наближались місцеві вибори і планувалось, що він далі працюватиме на місто. Напевно вам відомо, що після виборів він став моїм заступником.

А щодо кримінальних справ проти нього, то вони — абсурдні.

С.К.: Чому?

Поясню вам ситуацію... Неподалік від центру Тернополя є площа, більшу частину якої тривалий час займали торгові кіоски. На цій площі також вже багато років будується бібліотека (малює схему — ред.). І от невеликий шматок землі біля бібліотеки (як і сама новобудова) закріплений за обласною держадміністрацією. Ми назвали цю площу іменем Героїв Майдану і планували її реконструкцію та встановлення пам’ятника.

Для того, щоб розпочати роботи, нам потрібен був дозвіл ОДА, однак тривалий час його не отримували. Фактично на цю бюрократію ми втратили рік…

Бицюра якраз підписав відповідний дозвіл, однак згодом один із заступників губернатора Іван Крисак почав виконувати обов'язки керівника ОДА і вимагав порушення кримінальної справи, мовляв, через перевищення (Бицюрою — ред.) службових повноважень.

С.К.: Повернемось до обрання секретаря від БПП… Ви ж розумієте, що при певних політичних обставинах обрання потрібної людини на цю посаду — це, свого роду, спосіб тримання на короткому повідку міського голови. І у випадку порушення кримінальних справ, від яких – не мені вам пояснювати – ніхто з мерів незастрахований, фактично містом керуватиме, у вашому випадку, представник чинної влади.

Я чудово розумію, що секретар міської ради —це людина, котра виконуватиме обов'язки міського голови у випадку усунення останнього з посади. Я також розумію і те, що в наш час і в нашій країні ніхто не застрахований від будь-яких кримінальних справ.

С.К.: Навіть після Майдану...

Маса прикладів, як тепер кримінальне переслідування посадовців відбувається ще потужніше, ніж за часів Януковича…

Тобто я розумію всі ці ризики, однак, не відчуваю для себе сьогодні прямої небезпеки.

«Я перестав вважати, що ми з Садовим – друзі»

В.М.: Складні відносини склалися у вас з місцевою "Самопоміччю". Чи можна говорити, що фракція "Самопомочі" в міськраді Тернополя сьогодні перебуває в опозиції до вас як мера?

Думаю, сьогодні дуже важко когось чітко назвати більшістю, а когось — опозицією в міськраді. Навіть за результатами голосування це важко прослідкувати. Є певні питання, за які голосують всі, як от бюджет чи певні програми розвитку міста...

Щодо «Самопомочі», то на початку роботи нового скликання міськради я й справді відчував натягнуті відносини з окремими представниками цієї політсили. Втім, зараз ми нормально спілкуємось, узгоджуємо рішення міськради. Конфлікту як такого немає.

Фото: Макс Требухов

В.М.: З Андрієм Садовим обговорювали специфіку співпраці з фракцією його партії в Тернополі? У вас, вочевидь, хороші, так би мовити, сусідські з ним відносини.

Свого часу я вважав, що в мене з ним справді хороші відносини. Але якось Андрій Іванович приїхав в місто (Тернопіль — ред.) і почав позаочі критикувати роботу місцевої влади. Так ніби в нього у Львові вирішено всі проблеми.

Між міськими головами є певна корпоративна етика. Як, зрештою, і в інших професійних спільнотах. Тобто ми ніколи не дозволяємо собі критикувати один одного поза очі. Коли є бажання, можна поділитися досвідом, допомогти виправити якусь проблемну ситуацію. Але Андрій Іванович дозволяє собі критикувати будь-кого. В Івано-Франківську чинну місцеву владу обізвав злочинцями, в інших містах — критикує мерів на камеру...

С.К.: Ви телефонували тоді Садовому? Запитували, що трапилось, яка муха його вкусила?

Знову ж таки, з питань корпоративної етики, коли я їду з певних причин до Львова чи, скажімо, Хмельницького, я телефоную меру того міста і, як мінімум, інформую про свій візит. Мовляв, я в гостях. Але коли він приїхав в інше місто і проводить певні політичні заходи, то хіба я повинен йому дзвонити і з'ясовувати, чим викликаний його візит?!

С.К.: Можливо це пов'язано з тим, що в Львівській міській раді – вже не кажу про обласну – відносини Садового зі “Свободою” дуже складні...

Там справді присутній антагонізм, існує певне несприйняття Андрія Івановича “Свободою” і навпаки... Правда, між нами цього не було. Ми спілкувались. Були хороші відносини, як робочі, так і особисті. На жаль, на цих виборах вони зіпсувались, бо було багато безпідставної критики.

С.К.: Є мери, котрі більше політики, ніж господарники. Очевидно, Садовий відноситься саме до першої категорії.

Можливо. Я не буду це коментувати. Просто є речі, через які не варто переступати заради політики.

С.К.: Розумію, що ви не хочете коментувати особисто Садового... Поставлю запитання дещо по-іншому. Як вигадаєте, мерство — перспективний трамплін для політичної кар'єри?

Той, хто вважає, що посада мера — це трамплін для подальшої політичної кар'єри, дуже помиляється. Це може бути не те, що трамплін, а — яма, тим паче в ситуації, коли в країні – економічна криза, коли суспільство збурене і не задоволене діяльністю влади в цілому. Тож треба бути ідеалістом, щоб обиратися мером для політичної кар'єри.

С.К.: Тим не менше, ви пішли на вибори другий раз...

Так, але я не вважаю це трампліном для своєї політичної кар’єри... Ця посада явно не відноситься до категорії тих, де можна зробити собі красиву картинку, як все ідеально в місті, мовляв, тепер я стану президентом і так буде у всій країні.

Фото: Макс Требухов

В.М.: Ви вже визначили для себе перспективу кар'єрного росту? В народні депутати не збираєтесь?

Ні. Я не сприймаю парламент у теперішньому його стані, і не хочу там працювати.

С.К.: Чому?

Бачу результати діяльності, як цього скликання парламенту, так і попереднього... І бачу рівень несприйняття його суспільством... Разом з тим, порівнюю, що може зробити для міста мер, а що — народний депутат на окрузі. Повірте, різниця — колосальна.

«Починається “полювання на відьом”, треба ж показати важливість НАБУ»

В.М.: Напередодні місцевих виборів (у травні минулого року) в Тернополі стався ще один гучний скандал — затримали вашого вже колишнього заступника Володимира Камінського ніби-то за отримання хабара у 217 тис грн. Після цього послідували гучні заяви нардепа Антона Геращенка, сюжети телеканалів про нібито корупційну діяльність Камінського... А в суді все завершилось пере кваліфікування кримінального провадження на перевищення службового становища, штрафом — 25 тис. грн.. і спецконфіскацією — 85 тис.

Всю цю історію можна назвати чистої води політикою і спробою впливати на результати виборів. Це робилося сплановано, напередодні місцевих виборів. Справді, коментувати цю справу бралися не рядові міліціонери, а так би мовити VIP-персони.

Цікаво, що Камінського ще не затримали, а інформація про хабар (із вказанням суми, помітьте) вже "висіла" на сайті прокуратури і міліції. Маски-шоу відбувались в моїй приймальні. Камінського затримали без грошей.

І поки він був на іншому поверсі, його кабінет зламали, зайшли з понятими і знайшли саме ту суму, вказану в офіційних повідомленнях за три години до цього.

В.М.: Тобто "Свободу", вибачте за грубість, "мочили" перед виборами?

"Мочили" "Свободу" на загальноукраїнському рівні, "мочили" міського голову на регіональному рівні. Потрібно було створити відповідний імідж перед виборами...

В.М.: Але все таки був факт перевищення службових повноважень Камінським?

Можу стверджувати одне: факту отримання хабара, про який тоді заявляли, не було. Те, на що його (Камінського — ред.) заставляли піти і на що він в кінці кінців погодився, - його особиста справа. Він про це не хоче розповідати.

В.М.: Якщо підсумувати ситуацію перед виборами: чи очевидними були спроби тиску на вас з боку окремих політичних партій? Якщо так, то збоку яких саме?

Якщо ми говоримо про певні спроби тиску через органи влади, то йдеться лише про “Народний фронт”...

В.М.: І ви не могли вплинути на це через народних депутатів з Тернополя, котрі входять у фракцію “Народного фронту”? Наприклад, через Романа Заставного, колишнього мера Тернополя і вашого хорошого друга.

Не можу сказати, що Заставний — мій хороший друг, у нас — суто ділові відносини. Розумієте, ця історія — не пов'язана з певними особистими конфліктами, це, повторюсь, несприйняття наших політсил на рівні керівництва.

В.М.: За останні кілька місяців в Тернополі сталось кілька гучних корупційних скандалів. Останній — масові обшуки в обласній і міській прокуратурі, а також в обласному управлінні поліції. Як наслідок, наразі в корупції підозрюють двох керівників слідчих підрозділів Нацполіції в області, одного із керівників місцевих органів прокуратури і адвоката. За нашою інформацією, йдеться, зокрема, про першого заступника прокурора області Івана Антюка і заступника начальника Нацполіції в області — Руслана Балика.

В день проведення цих обшуків (24 лютого — ред.) мене не було в місті, їздив у відрядження до Києва. Тому складно коментувати, як все відбувалось...

За моєю інформацією, проводилося певне “відпрацювання”, нібито знайшли певну суму коштів в кабінеті Антюка. Він пояснює, що це кошти від проданої родички квартири, мовляв, найбезпечніше їх тримати на роботі. Хоча це смішно звучить... Втім, хай розбираються з цим компетентні органи.

Можу сказати єдине: коли створювався такий орган як НАБУ, вся країна чекала, що він дійсно боротиметься з корупцією на найвищому рівні, на рівні керівництва держави. Ні для кого не таємниця: риба гниє з голови... Але якщо послухати заяви прем'єра, то в Україні корупції на високому рівні не існує. В нас залишились корупціонерами лише вчителі, лікарі, сільські голови... От і починається зараз “полювання на відьом”, треба ж показати важливість НАБУ...

За кілька тижнів відбувся ряд затримань в Тернопільській області (1 лютого на хабарі попався доцент Тернопільського державного медуніверситету, депутат міськради від “Народного контролю” Роман Ляхович — ред.). Складається враження, що це — найкорупційніша область в Україні. Або там — найбільший бізнес чи політичні інтереси...

Побачимо, чим завершаться всі ці справи, чи буде доведена хоч одна з них в суді.

«Я відчував негативну реакцію до "Свободи" через діяльність уряду після Майдану»

В.М.: У 2010 році, коли ви вперше балотувались в мери від “Свободи”, її рейтинг був достатньо високий. Перед останніми місцевими виборами "Свобода" значно втратила свій електорат. Балотуючись вдруге, не боялись програти через імідж "Свободи"?

Перед місцевими виборами 2014 року я аналізував ситуацію, розглядав два варіанти: перший — йти від “Свободи”, другий — балотуватись як самовисуванець.

Я не хотів бути схожим на тих, хто почав давати задню, втікати, як щурі з корабля, після подій 31 серпня (2015 року під Верховною Радою — ред.). Думаю, так само сприйняли би мій вчинок виборці.

Більш того, перед виборами аналізували, як місто сприймає Сергія Надала. Виявилось, що для тернополян: Надал — це "Свобода", а "Свобода" - це Надал. З цих двох причин прийняв рішення все таки балотуватися від “Свободи”.

С.К.: Ви розділяєте думку, що "Свобода" несе значну частку політичної відповідальності за чимало провальних рішень постмайданної влади, в тому числі кадрових? Відчуваєте свою причетність до цих процесів?

Тривалий час я відчував негативну реакцію з боку суспільства до "Свободи" через діяльність уряду після Майдану. Цьому, як на мене, послужила значна частина інформаційного негативу, який в той час лився на представників партії. Натомість “Свобода” не мала можливості дати адекватну відповідь, пояснення всім процесам і рішенням...

С.К.: Послухайте... Щодо Махніцького, наприклад, — пояснювати чи не пояснювати щось — все і так зрозуміло, виходячи з результатів діяльності Генпрокуратури в той період.

Не буду коментувати діяльність Махніцького... Говорю в цілому про сприйняття "Свободи”...

Як на мене, цілком логічно, що представники в тому числі цієї партії прийшли до влади, ці люди робили Майдан. А щодо їхньої діяльності треба зважити на те, що у більшості з них не було досвіду в роботі в державних структурах. Не виключаю, що були допущені помилки...

С.К.: Яку роль в партійній ієрархії відіграє Ігор Кривецький?

Він є членом партії, входить до її керівних органів.

С.К.: Його називають "сірим кардиналом" "Свободи"...

Можливо він себе хоче так подати.

С.К.: Ну, давайте серйозно...

Я цілком серйозно кажу: людина так себе подає... І кожен сприймає його так, як хоче. Та я про нього так би не казав...

С.К.: Відповідь приймається... Після згаданих вами подій під Верховною Радою 31 серпня 2015 року очікувалось, що партії "Свобода" - кінець. Тим паче, що на парламентських виборах вона не подолала 5-відсотковий бар'єр. Однак, сьогодні вона знову набирає політичну вагу. За останнім опитуванням Інституту Горшеніна, нині її рейтинг становить 8,6%. На вашу думку, з чим це пов'язано? Чергова хвиля радикалізації суспільства?

Після виборів до парламенту зайшло дуже багато популістів, котрі на відвертій брехні зробили собі шикарні виборчі кампанії...

С.К.: Хто, наприклад?

Наприклад, "Народний фронт", радикали...

Я знаю багатьох тернополян, котрі в певний період страшенно втомились від "Свободи", перестали її сприймати, але після формування нового складу парламенту дуже шкодували, що там немає "свободівців". Це по-перше.

Фото: Макс Требухов

По-друге, треба визнати, що в Україні завжди не сприймають владу. Яка би вона не була. Це напевно ментально закладено. А тим більше, коли населення не відчуває позитивних результатів від її діяльності. Так, глобально сьогодні запроваджуються певні реформи, але цього не відчувають пересічні громадяни. В них не змінюються заробітні плати чи пенсії, а лише зростають ціни. І негатив накопичується...

Тож та політична сила, котра має стійку позицію в основних напрямах, яка критикує владу, має можливість отримати більшу підтримку, ніж представники провладних політсил, особливо на фоні суспільного розчарування.

Думаю, кримінальне переслідування окремих членів "Свободи" також додало рейтингу. Адже люди хотіли б бачити на лаві підсудних зовсім не "свободівців", які у більшості все ж таки патріоти, а зовсім інших осіб, причетних, наприклад, до злочинів проти Майдану, котрим зараз, на жаль, з різних причин вдається уникнути відповідальності.

Тэги: Тернополь, ВО "Свобода", местные выборы, Андрей Садовый, Олег Тягнибок, Сергей Надал, Степан Барна
Печать
Читайте в разделе
Выбор читателей