Нищук Євген Миколайович

Колишній міністр культури України, український актор театру, кіно та дубляжу

Нищук Євген Миколайович

Місце народження

Народився 29 грудня 1972 року у місті Івано-Франківську.

Освіта

У 1995 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (майстерня народної артистки України Валентини Зимньої).

Кар'єра актора

Виступав на сцені театру "Ательє 16" та театру поезії "Мушля". Зокрема, грав головні ролі у виставах "Орфей" ("Ательє 16") та "Заповітне" ("Мушка").

Після цього влаштувався актором Національного театру імені Івана Франка та Київської академічної майстерні театрального мистецтва "Сузір'я" ("Сузір'я"). Серед найяскравіших ролей на сцені "Сузір'я": образ першого продюсера співачки Едіт Піаф Реймона Ассо у виставі Олега Миколайчука-Нізівця "Ассо та Піаф" та Сергій Єсенін у постановці Тетяни Іващенко "Мені тісно у імені своєму…".

Ніщук також знімався у телевізійному серіалі "Острів кохання" (1995), фільмах "Прощання з Каїром" (2002), "Залізна сотня" (2004), "Братство" (2004), "Владика Андрій" (2008). Озвучував картини "Володар кілець", "Гаррі Поттер", "Олександр".

Суспільна діяльність

Окрім успіху в театрі та кіно, Євген є постійним ведучим мистецьких заходів, що проводяться у Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір'я» та ініціатором-ведучим багатьох фестивалів, концертів, державних заходів за участю перших осіб держави.

Євген Нищук разом з першими особами держави представляв Україну в Днях культури України в Грузії, Азербайджані, Казахстані, Німеччині, Польщі та інших.

Актор зробив внесок у Міжнародне визнання країнами світу Голодомору в Україні, як злочину перед людством, об'їхавши з мистецьким проєктом «Панахида по Голодомору» країнами Європи — Ізраїль, Голландія, Велика Британія, Чехія, Словаччина, Польща, Франція, за що був нагороджений подякою Президента та Міністерства культури та туризму України.

Політична кар'єра

На позачергових парламентських виборах 2007 року балотувався за №205 у списку блоку «Наша Україна – Народна самооборона», проте до Ради не пройшов.

До останнього часу викладав акторську майстерність у Київському театральному інституті імені І.К. Карпенка-Карого.

Під час Помаранчевої революції Євгена Ніщука називали «голосом Майдану», оскільки він був рупором Помаранчевого Майдану. Він став модератором на сцені Євромайдану 2013 року, куди його запросив Юрій Луценко. За словами Євгена Ніщука, він 9 років (з 2004 до 2013) не брав участі у мітингах.

27 лютого 2014 р. за квотою Майдану призначено міністром культури України в Кабміні Арсенія Яценюка. Обіймав посаду міністра до 2 грудня 2014 року.

2 грудня 2014 року Верховна Рада затвердила новий склад Кабміну. Даним проектом постанови призначено В'ячеслава Кириленка віце-прем'єр-міністром, міністром культури України.

14 квітня 2016 року Верховна Рада України відправила у відставку Другий уряд Яценюка. У новому уряді, який очолив Володимир Гройсман, Євген Ніщук знову обійняв посади міністр культури України, яку обіймав до 29 серпня 2019 року.

Кандидат у народні депутати від партії «Українська Стратегія Гройсмана» на парламентських виборах 2019 року, № 5 у списку, проте до парламенту не потрапив.

Родина

Дружина – Оксана Батько-Ніщук, актриса Київського театру імені Франка, заслужена артистка України; померла 7 жовтня 2016 року після тривалої хвороби, похована на Байковому цвинтарі.

Син - Олекса (нар. 1995), студент факультету кінознавства театрального інституту імені І. К. Карпенка-Карого.

Нагороди

Заслужений артист України (23 серпня 2005).

24 березня 2014 — Лавреат премії «Київська пектораль-2013» у номінації «Краща чоловіча роль» за роль «Прекрасний звір у серці» Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір'я». Нагороду розділив з Олексієм Вертинським.

Народний артист України (27 березня 2015).

Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (4 травня 2019).

Посилання

02.09.2019