Зі старого складу, який воював влітку 2014 року, лишилося дуже мало хлопців. Хтось після пекла Іловайська і полону не хоче вертатися на війну, поки не буде крайньої потреби. Хтось пішов в інші підрозділи і батальйони. Рота “Шторм”, військова частина “Донбас-Україна” - це все вихідці з Донбасу.
Наразі офіційно батальйоном командує Гал, кремезний чолов’яга, який виправдовує свій позивний на всі 100. Гал пройшов з хлопцями Іловайськ. Ми з ним часто перетиналися у зв’язківців.
- Ну что пресса, прорвемся?
- Прорвемся!
В Червоносільському, куди батальйон прорвався з боями з Многополья, Гал запропонував всім бажаючим виходити з ним полями. З оточення з Галом вийшли 12 бійців. Пройшли пішки близько 70 кілометрів. Місцями ледь не наступаючи на ноги дозорним російських засад.
Гал розповідає про бої в Широкіному, про підбитий Спартан "Азова", який витягли з-під носа у бойовиків. Його знає в батальйоні кожен боєць.
Семенченко тепер почесний командир батальйону. Закон не дозволяє бути на посаді батальйону депутатам. "Донбас" став іншим.
Але тепер про Широкіно.
Дорога в селище в’ється вздовж моря дачними селами. Крутезні віли і радянського типу дачи, здебільшого покинуті хазяями. В той же час в сусідньому від Широкіно Сопине на вулиці у дворі двоповерхівки молодь безтурботно тусується – до позицій бойовиків менше 5км. В будь-який момент може прилетіти “подарунок”.
Останні сотні метрів перед заїздом на “Маяк”, одну з позицій українських військових в Широкіно, їдемо по відритому полю. Воно повністю проглядається з селища, прострілюється. Крайнього разу (саме так кажуть військові, віруючі і не віруючі, казати останнього – погана прикмета) “Донбас” обстріляли з АГС, коли заїжджали на позицію, міняючи "Азов". Три трьохсотих, на щастя, не важких.
Контраст з мирним Маріуполем вражаючий. Всього 20 км і від піцерій, тролейбусів і мам з дітьми у візочках потрапляєш на знімальний майданчик фільмів про апокаліпсис.
Територія дитячого санаторію Маяк, в якому розмістився “Донбас”.
Фадєєв, командир зміни, абсолютно спокійний чолов’яга з плавною ходою, не притаманною військовим в зоні обстрілів, проводить нам екскурсію санаторієм.
Вид на море. Внизу смуга метрів в 100 перед водою забудована елінгами. Звідси спускається доріжка до моря. Сміливці навіть ходять туди купатися. Не завжди доходять, правда. Якщо починається гуп-гуп – ноги в руки і назад в будівлю. Але іншої можливості освіжитися немає. На дворі літня спека, води, крім привезеної з собою – немає.
В березні біля моря ще не було позиції українських військових – цим скористалися бойовики, ДРГ підійшла близько до позицій “Донбаса” і почала обстріл фактично з тилу.
Українці не розгубилися, на допомогу приїхав "Азов", бойовикам відрізали шляхи відходу і загнали в один з житлових будинків на березі. Запеклий бій тривав аж до темряви – штурмувати будинок не насмілювалися, а для розстрілу важкою зброєю потрібен був дозвіл штабу. Поки тривала нарада – діверсанти, скориставшись темрявою, втікли з поля бою.
Двоє загиблих бойовиків досі лежить там – територія фактично нейтральна. Забрати тіла не може жодна зі сторін.
Віктор, позивний Шкіпер. У нього немає пальців на одній з рук. Поранення з іншої війни. В збройні сили його б не взяли з такими руками, тому пішов в добровольці.
Віктор показує діру в даху від снаряда. Перекриття впало просто на ліжко напарника. На щастя, той був в цей момент на чергуванні на іншій позиції.
Шматки від "подарункі".
“Карателі” годують котиків та собак, що лишилися жити разом з ними. Собака жалісно тулиться до всіх, випрошує їжу і трохи ласки. Її улюблене місце – підвал.
Більшість позицій – діра в стіні від обстрілу. Через діру і стріляють, і спостерігають. Правда спостерігати довго не можна – снайпери слідкують постійно.
Саймон родом з Угорщини, переїхав з батьками до України в п’ять років. Ось тепер воює за нову Батьківщину.
Просто серед поля, ближче до бойовиків, ще одна позиція – окопи. Спочатку їх глибина дозволяла стріляти тільки з коліна, пізніше викопали вручну до глибини людського зросту.
Бліндажі на перший погляд укріплені. На землі лежать бетонні блоки, на них плита з металу.
Але пару тижнів тому в такому бліндажі загинув боєць Донбаса “Спасатель”. Від снаряда 152 мм який вибухнув поряд з бліндажем розірвало бетонні блоки. Шматками бетону бійцю відірвало ноги, пошматувало обличчя.
Саморобна “труба розвідника”. Шматок пластикового вентиляційного короба, два дзеркальця і - вуаля, можна спостерігати, не висовуючи голову над землею. Бійці кажуть, у снайперів бойовиків всі позиції розділені по секторам. Висунувши голову чи частину над позицією – гарантовано почуєш звук від кулі, що пролітає повз. Або не почуєш, якщо куля твоя.
В будівлях дитячого санаторію ще лишилося багато артефактів від минулого безтурботного життя.
Бійці збираються на ротацію в повній темряві. Зміна відбувається вночі – щоб бойовики не могли обстріляти в момент загрузки-вигрузки.
В крайню ротацію під час заїзду Донбаса від обстрілу АГС-ом було поранено трьох бійців. На щастя, поранення не важкі.
Вже на більш-менш мирній території бійці розслаблено посміхаються, вітаються з перехожими. У них на обличчях ніби написано: “Ми живі!!”. Перехожі переважно не поділяють радості. Похмуро відвертаються і "морозяться".
“Донбас” вже місяць як базується в пансіонаті Світлана, в Мелекіно поблизу Маріуполя.
Туди з дозволу керівництва сектора М та по узгодженню з головою обладміністрації переїхали на початку травня. До цього базувалися в аеропорту Маріуполя. Там було мало місця для батальйону, не було води.
Пансіонат належить “Макеевуголь”. Після заселення Донбаса в інтернеті почалися холівари на тему “Донбас віджав дитячий санаторій”. В реальності, щоб заблокувати заселення військових, біля воріт пансіонати були мітинги “місцевих жителів”, які виступали проти “віджиму”. Трохи пізніше на територію зайшов спецназ СБУ, який мав не допустити на територію “Донбас”. На щастя, до маленької войнушки не дійшло.
Дитячі майданчики на території ніхто не трощить – вони тільки заростають травою.
Підхід до моря замінований. Як і в Маріуполі, берег моря потенційно небезпечний – російський десант може використати його для висадки і заглиблення на українську територію.
На цьому місці стояла 10-метрова вишка для рятувальників. Донбас планував використовувати її для спостереження за акваторією. Дивним чином за декілька днів до заселення на базу вишку зрізали на металобрухт.
