Крим ніколи історично не був українською територією, і якщо нація хвора й не може перетравити, освоїти цю територію, то її краще позбутися. Це все одно, коли в людини гангрена ноги, і щоб усе тіло не захворіло, - її просто відрізають [...]Якщо ці “неукраїнські” регіони від’єднаються, то Росія вже ніколи не становитиме серйозної загрози Україні.
Лауреат Шевченківської премії 2011 року Василь Шкляр, УНІАН, 10 лютого
***
Можливо, популяризувати цю думку не варто, але вона продиктована об’єктивними речами.
Давайте визнаємо, 20 останніх років засвідчили, що проект двоногого прямоходіння зазнав невдачі. Подивіться, як ми ходимо? Хіба ми ходимо так, як цього хотіли на зорі незалежності?
Якщо відрізати одну ногу, то видатки на взуття у сім'ї з чотирьох людей скоротяться рівно удвічі. Ба, більше! Одноногі українці кращі за двоногих, бо у маршрутці вони займатимуть удвічі менше місця. Можна буде скоротити кількість автобусів і знизити споживання бензину, а отже – зменшити залежність від російської нафти.
Якщо ж відрізати обидві ноги, то «хрущовки» можна буде поділити вертікально навпіл і подвоїти кількість поверхів та помешкань. Квартири ж зможуть нагріватися від тепла, яке виділятимуть компактні жителі, що дозволить відмовитися від тепломереж. Гріти їжу можна на хмизі і врешті повністю позбутися залежності від російського газу.
Можна відтяти праву руку. Ні, краще обидві, щоб не затягувати.
Уявіть собі безмежні можливості нового світу, які відкриваються для безруких та безногих громадян у картонних коробках з-під телевізорів, штабельованих у 10-поверхових хрущовках!
А якщо відтяти голову, то життя українців стало б абсолютно повноцінним. Навіть розмов би не вели про те, що Українська держава може не відбутися...
Повірте! У цьому разі Росія більше не змогла б маніпулювати українцями. Адже як можна впливати на людей, в яких немає голови, змушувати їх чинити антиукраїнські дії, якщо в них немає рук, і йти на Схід, якщо в них немає ніг.
Тому тільки безголові, безногі та безрукі українці – по-справжному вільні! Наразі все це – слова. Невідомо чи коли-небудь знайдуться відповідальні люди, які захочуть втілити їх у життя. Але ми можемо не чекати, а почати вже зараз.
Тож давайте спершу відріжемо собі ногу! Почнемо з малого! Почнемо з самих себе!