Понеділок, 19.00, Майдан. Поблизу Головпоштамту близько сотні людей під прапорами «Коаліції учасників помаранчевої революції». Жінка, загорнута у хустину, театрально декламує їм вірші про Путіна і сраку, а перерві між віршами «скинути чинну владу, яка зрадила принципи Майдану».
У же цей час поблизу Стели Незалежності збираються активісти «Правого сектору», «ОУН» Коханівського, «Білого молоту», «Національного спротиву». Лідери радикалів виступають у рупор.
«Ви всім – друзям, сусідам – маєте розказувати, щоб вони виходили на Майдан. Не за якихось лідерів, а за те, щоб наша влада працювала в інтересах народу. Ми хочемо, щоб була кримінальна відповідальність за невиконані обіцянки. Щоб Порошенко, брехун, сів у в'язницю за те, що обіцяв і не зробив. Ось за що ми стоїмо. Питаєте, який план дій? Він дуже простий. Коли ми створимо такі умови виборів, існування депутатів і президента, що вони боятимуться і стоятимуть перед кримінальною відповідальністю, тоді нарешті прийдуть нормальні відповідальні люди, які будуть працювати на людей», – говорить колишній лідер «Автомайдану» Сергій Коба, занесений у «чорний список» організації за участь у платних акціях одного з політиків.
Ближче до 20.00 біля Стелли вже понад тисячу активістів. Вони вирішують принести шини і підпалити їх. (Це, схоже, улюблене заняття Коби – цього року він уже палив шини під Адміністрацією президента у квітні цього року).
Кілька людей прямують до Європейської площі, де у автівках очікують заготовлені покришки. Дорогу назад їм перекривають працівники поліції. Ланцюг із правозахисників у касках і жилетах, намагається відтіснити мітингарів.
«Де ти бачиш шини? Якого хєра ти нас не пускаєш, – штовхаючись пищить підліток у камуфляжній масці, – Чьо ти пи#диш, б#ядь, давайте нарооод!».
«Аааа, бля», – підтримують його старші побратими напираючи тілом на поліцію. У пориві емоцій чоловік середніх років кулаком міцно вціджує в каску поліцейському.
Його зупиняють: ««Не бий, не бий, ми зараз так прорвемось!»
Після кількахвилинної сутички, мітингувальники таки проходять до Стели, їм вдається пронести кілька шин. Щедро обливши їх бензином, підпалюють. У небо густим клубом підіймається чорний дим.
«Ре – во – лю – ці – я», – скандує кілька людей.
Мітингувальники аноносують – завтра вони представлять свої вимоги владі. Якщо та не виконає, буде кривава революція. Між гучними виступами вухо ріже незручна мовчанка. Здається, публіку постійно потрібно збуджувати словами.
«Порошенко не заслуживает занимать должность президента своим поведением на протяжении этих лет. Потому, что мы видим, что не выполнены ни требования Майдана, ни его предвыборные обещания. В чем тогда смысл революции, если из того, что требовали люди ничего не выполнено? Мы всегда готовы переходить к радикальным действиям. Во время Майдана, когда все с фонариками плясали под Руслану, мы начали улицу Грушевского», – виступає спікер «Правого сектору» Артем Скоропадський. До слова – громадянин Росії, і було б логічніше чути від нього слова про президента його власної країни.
Коли покришки вже догорають, протестувальники вирішують вибити вікна «російському покидьку Медведчуку». Організованою колоною близько двох тисячі людей прямують у напрямку Великої Васильківської, 23б. Тут, за їх словами, знаходиться офіс фірми кума Путіна.
Правоохоронці стоять групками, вздовж шляху, та не зупиняють радикалів.
Радикали ледве протискуються у дворик, де нібито знаходиться офіс Медведчука, – тут ряд дорогих ресторанів, на ганку курять клієнти. Побачивши колону із хлопців з закритим обличчям, ті застигають зі здивування. Їх збентеженість зрозуміла – турбуються про свої дорогі авто, припарковані поруч.
Протестувальники нарешті знаходять потрібний офіс. Кілька хлопців вискочивши на сходи біля вхідних дверей, відламують світильник, далі бити вікна цокольних приміщень.
Хтось кидає цеглу у вікно другого поверху.
«Другий поверх не рухаєм, там люди живуть», – зупиняють лідери протесту.
Здається у будинку пусто. Правоохоронців також немає поруч. Радикалів ніхто не зупиняє, тож вони вирішують підпалити один з кабінетів. Меблі цокольної кімнати успішно займаються помаранчевим полум’ям.
«Але ж дим піде наверх, людям у квартири!», – турбується хтось із натовпу.
Та більшість учасників продовжує заворожено спостерігати пожежу.
Через хвилини три під’їжджає пожежна машина. Колоною входить поліція і перекриває будинок, щоб дати можливість рятувальникам зупинити вогонь.
«Нужно было что-то сделать. Дело в том, что сегодня вышло не так много людей, человек 600. Поэтому сделали, что могли своими силами. Медведчук - откровенный враг украинского народа, – пояснює Артем Скоропадський. – Он один из тех, кто виновен в развязывании этой войны. Он один из тех, на ком кровь майдановцев. Почему бы не сходить к нему и не сказать, как к нему относится украинский народ. В отношении Медведчука и подобных ему, у нас одно требование, чтобы они в тюрьме сидели».
Згодом ЗМІ повідомляють, що насправді радикали помилились і підпалили не офіс Медведчука, точніше його юридичної компанії B.I.M., а сусідній салон краси!
«Хочу наголосити на тому, що люди не так вже й помилилися об'єктом, оскільки розгромлені приміщення хоч і не є офісом «Українського вибору», але належать саме тій особі, до якої прийшли активісти. Ну, хіба хтось винуватий в тому, що у власності кума Путіна в Україні стільки приміщень, що куди не піди, все-одно до нього в гості потрапиш», – написав згодом у Facebook голова правління «Коаліції Учасників Помаранчевої Революції» Сергій Мельниченко.
Лідери колони закликають повертатись назад на Майдан. Частина радикалів слухняно розходиться, проте частина залишається на місці.
По дорозі назад, двоє чоловіків блокують авто, що намагається виїхати з дворику.
«А це не Медведчука машина? Давай перевернемо її», – закликає старший з них і хапається руками за лобове скло.
«Та ні, не треба..», – відтягує його молодший товариш.
У цей час інша частина радикалів теж не гає часу – ламають вікна у приміщенні офісу російського «Сбєрбанка», що на площі Льва Толстого. Коли підходжу туди, шиби вже розбиті, поруч на землі лежить шмат бруківки.
На місці інциденту стоять дві карети швидкої – у підземний перехід впала дівчина. Вилізла на парапет біля «Макдональдсу», щоб зробити фото і послизнулась, кажуть люди. Медики піднімають тіло 21-річної і заносять у карету.
Коли все вже розтрощено, до будівлі підходить поліція. Оточують розламані шиби.
До них впритул притискається старша тітонька і горланить: «Поліціяяяя з нароооодом!». Саме це гасло у 2014 скандували поранені майданівці. Тоді «Беркут» гамселив всіх підряд, бив ледь не до смерті. Зараз ж поліція навіть не зупиняла протестувальників. Оточила вже розгромлену будівлю, коли все стихло.
На Майдані тим часом продовжується віче. Лідер ОУН Микола Коханівський врешті озвучує вимоги до влади. Серед них – вивести з Мінського процесу Леоніда Кучму і Віктора Медведчука та відпустити заарештованих побратимів. Якщо до 1 грудня, вимоги не будуть виконані, протестувальники перейдуть до радикальніших дій, обіцяє він.
«Уже не російські банки будуть (в центрі уваги учасників протесту – ред.), а безпосередньо Банкова. Сподіваюся, до цього часу режим внутрішньої окупації схаменеться і почне відпускати наших побратимів», – погрожує він.
Близько пів десятої вечора все стихає. Згодом поліція повідомить про трьох постраждалих, які отримали тілесні ушкодження під час заходів. В одного з них – забої від падіння з парапету, у другого – різана рана руки. Ще одна людина звернулася за допомогою до лікарів швидкої допомоги, попередньо, з реакцією на стрес.