Народився 18 січня 1979, Дублін.
Лео Варадкар – молодший із трьох дітей, став лікарем, як і його сестра Софія (інша сестра – Соня – отримала кваліфікацію медсестри). Закінчив Трініті-коледж у Дубліні, куди прийшов із старовинної приватної школи, що патронується англіканською церквою Ірландії, — Кінгз-шпиталь.
Варадкар зайнявся політикою у молодіжній організації партії Фіне Гел, коли ще навчався на медичному факультеті. У 1999 році зробив першу невдалу спробу участі в місцевих виборах у Малуддарті, де отримав 360 голосів, чого виявилося замало для обрання. 2003 року сенатор Шила Террі була змушена звільнити своє крісло в раді графства Фінгал після проведення законодавства, що забороняє таке поєднання. Варадкар зайняв її місце за призначенням, а 2004 року переміг на виборах і зберіг його за собою.
2007 року обраний до нижньої палати парламенту Ірландії — Дойла Ерена. З початком у 2008 році світової економічної кризи стан економіки погіршився, і після парламентських виборів 2011 року правлячу коаліцію очолила партія Фіне Гел, а Варадкар став міністром транспорту, туризму та спорту, потім охорони здоров'я. У 2015 році в інтерв'ю ірландській телекомпанії RTÉ визнав свою гомосексуальність (до 1990-х розлучення та одностатева сексуальна орієнтація в Ірландії були поза законом).
23 травня 2015 року, коли позитивна відповідь виборців на питання конституційного референдуму про легалізацію одностатевих шлюбів в Ірландії вже не викликала сумнівів, Варадкар заявив, що поки не має планів одружуватися і хотів лише досягти рівноправності в цьому питанні.
За підсумками парламентських виборів 26 лютого 2016 року переобрано до Палати представників від округу Західний Дублін.
6 травня 2016 року отримав портфель міністра соціального захисту в уряді 32-го скликання парламенту Ірландії, який знову очолив Енда Кенні.
2 червня 2017 року з результатом 60% голосів здобув перемогу над чинним міністром житлового господарства Саймоном Ковні за підсумками виборів лідера партії.
14 червня 2017 року як лідер правлячої партії вступив на посаду прем'єр-міністра Ірландії, ставши першим геєм і наймолодшим главою уряду в історії країни. У сформованому уряді також отримав портфель міністра оборони.
22 лютого 2020 подав у відставку з посади прем'єра Ірландії після поразки своєї партії на дострокових парламентських виборах, що пройшли 8 лютого.
З 27 червня 2020 року — заступник прем'єр-міністра Ірландії та міністр з питань підприємництва, торгівлі та зайнятості.
17 грудня 2022 року вдруге обійняв посаду прем'єр-міністра в межах ротації відповідно до коаліційної угоди, укладеної після виборів 2020 року, згідно з якою два роки посаду голови уряду обіймав Міхал Мартін, а два роки обійматиме Варадкар.
Залишив пост прем'єра 9 квітня 2024 року.
11.04.2024