Салій Іван Миколайович

Український громадський діяч, народний депутат України І та III скликань

Салій Іван Миколайович

Місце народження

Народився 2 листопада 1943 року в селі Іржавець Ічнянського району Чернігівської області у селянській родині.

Освіта

У 1961 році закінчив Смілянський технікум харчової промисловості.

У 1972 році закінчив Київський політехнічний інститут на факультеті хімічного машинобудування, за фахом — інженер-механік.Також закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПУ.

Захистив дисертацію на тему «Розвиток управління соціально — економічним комплексом великого міста (на прикладі Києва)», розробив авторський курс «Муніципальна власність».

Кар`єра

Трудову діяльність розпочав теплотехніком, слюсарем та начальником зміни на цукрових заводах Черкаської та Київської областей.

1962—1965 рр. — проходив військову службу на Балтійському флоті. Член КПРС з 1965 року.

197—1975 рр. — працював майстром, начальником виробничої — диспетчерського бюро котельного цеху заводу «Ленінська кузня».

1975—1979 рр. — перебував на партійній роботі.

1975 року — інструктор.

1976 року — завідувач промислово — транспортного відділу Подільського райкому Компартії України.

1979 року — головний інженер дослідного заводу торговельного машинобудування ВО «Київторгмаш».

З серпня 1979 року по грудень 1982 року — другий секретар Подільського райкому партії міста Києва.

1982 року — заступник завідувача відділу машинобудівної та хімічної промисловості Київського міського комітету КПУ.

У грудні 1983 року по 1990 рік — перший секретар Подільського райкому КПУ в місті Києві.

1990—1992 рр. — голова Подільської районної ради народних депутатів та Подільського райвиконкому, депутат Верховної Ради України першого скликання.

Балотувався на посаду голови виконкому Київради І скликання — 1990—1994 рр. , проте набрав лише 15 голосів із 300 і не був обраний.

З 20 березня 1992 року по 12 квітня 1993 року — представник Президента України у місті Києві, голова Київської міської державної адміністрації.

В 1993 році — префект університету «Києво-Могилянська академія».

1995—1996 рр. — після звільнення на громадській роботі, працював керівником Контрольної служби Президента України.

1996—1997 рр. — радником Прем'єр-міністра України.

1997—1998 рр. — був Президентом Асоціації народних депутатів.

1998 року — керівник Центру розвитку міст, першим заступником виконавчого директора Асоціації міст України.

У березні 1998 року — кандидат в народні депутати України (виборчий округ № 220, зайняв 2-ге місце).

1999—2000 рр. — заступник голови Київської міської державної адміністрації, голова Комітету транспорту КМДА.

Заслужений працівник транспорту України — грудень 2000 року.

З липня 2000 року по травень 2002 року — народний депутат України (член фракції ПРП «Реформи-Конгрес» липень 2000 року по квітень 2001 року, позафракційний — квітень — травень 2001 року.

Член групи «Трудова Україна» травень — листопад 2001 року.

Орден «Знак Пошани». Почесна грамота КМ України — грудень 2001 року.

Член парламентського Комітету з питань будівництва, транспорту і зв'язку.

У червні 2002 року по листопад 2003 року — заступник голови Київської міської державної адміністрації, начальник Головного управління транспорту.

Орден «За заслуги» III ст. — червень 2003 року.

З грудня 2003 року по жовтень 2004 року — перший заступник Міністра транспорту України у зв'язках з Верховною Радою України.

2004—2005 рр. — довірена особа кандидата на посаду Президента України Віктора Ющенка в ТВО № 225.

У березні 2006 року — кандидат у народні депутати України від Громадянського блоку «Пора—ПРП», № 308 в списку (блок до парламенту не пройшов).

З квітня 2006 року — депутат Київської міської ради від «Громадянського блоку ПОРА-ПРП».

З травня 2006 року — радник Київського міського голови — виконувач обов'язків заступника голови Київської міської державної адміністрації (основні функції та напрямки роботи — Головне управління транспорту, зв'язку та інформатизації).

Голова Громадського об'єднання «Вибір», Президент благодійного Фонду Івана Мазепи, Президент Громадської організації «Енергополіс».

З 2008 року — голова Асоціації «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів».

З 2009 року — голова Комітету підприємців-виробників будівельних матеріалів та виробів при Торговельно-промисловій палаті України.

Особисте життя

Дружина — Салій Валентина Петрівна, 1947 року. Мав двох синів.

Захоплення — систематизація та конспектування праць з проблематики м. Києва та міст України, городництво.

Помер 26 вересня 2020 року у місті Києві.

28.09.2020