Жулинський Микола Григорович

Український літературознавець і політик, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України

Місце народження

Народився 25 серпня 1940 року в селі Новосілки Демидівського району Рівненської області. 

Освіта

1968 року закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім.Т.Шевченка.

Доктор філологічних наук (1982), професор (1990), академік НАН України.

Кар'єра

1960-1962 рр. - Вчитель Озерської восьмирічної школи.

1962-1963 р.р. - робітник промкомбінату Волинського облжитлопоставторгу.

1963-1965 р.р. – слюсар Луцького електроапаратного заводу.

1965-1968 рр. - трубозгинач Ленінградського суднобудівного заводу.

1968-1971 рр. – аспірант Інституту літератури АН УРСР.

1971-1973 рр. – молодший науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР.

1973-1978 рр. – вчений секретар Інституту літератури АН УРСР.

1978-1991 рр. – заступник директора, заввідділом Інституту літератури АН УРСР.

1991-1992 рр. – директор Інституту літератури АН УРСР.

Політична кар'єра

З лютого до жовтня 1992 року – державний радник України з питань гуманітарної політики.

З жовтня 1992 по серпень 1994 року. - віце-прем'єр-міністр України в урядах Леоніда Кучми, Юхима Звягільського та Віталія Масола.

1994-1998 р.р. - народний депутат України ІІ скликання.

1998-1999 рр. – директор Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України.

З грудня 1999 по травень 2001 року. – віце-прем'єр-міністр України в уряді Віктора Ющенка.

2001-2002 рр. – директор Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України.

2002-2006 рр. – народний депутат України IV скликання. Спершу був членом фракції Наша Україна, 2006-го перейшов до фракції Партії промисловців та підприємців України Анатолія Кінаха.

З січня 2006 року – голова Національної ради з питань культури та духовності за президента України.

З червня 2006 року – директор Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України.

З грудня 2006 року – радник президента України Віктора Ющенка.

У листопаді 2008 року указом президента Ющенка було призначено головою Комітету з Національної премії України ім.

Творча діяльність

З 1977 року є членом Спілки письменників України, член президії Ради, з 1998 року – секретар Спілки письменників України. Н. Жулинський - автор низки книг: «Юність моя – комсомолія» (1971 рік), «Пафос життєствердження» (1974 рік), «Людина як міра часу» (1979 рік), «Людина в літературі» (1983 рік), « Наближення» (1986 рік), «Із забуття - у безсмертя» (1991 рік), «Вірю в силу духу» (1999 рік), «Подих третього тисячоліття» (2000 рік), «Заявити про себе культурою» (2001 рік) , «Слово і доля» (2002 рік), «Духовна жага до втраченої батьківщини» (2002 рік), «Олег Ольжич та Олена Теліга» (2001 рік) та ін.

Нагороди та регалії

З нагород має Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (вересень 1997 року) та І ступеня (серпень 2000 року) та Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (січень 2009 року).

1992 року за книгу «Із забуття – у безсмертя» став лауреатом державної премії імені Т. Шевченка.

У листопаді 1993-го Всесвітній конгрес вільних українців відзначив М. Жулинського найвищою нагородою іноземних українців – медаллю Св. Володимира.

Також є лауреатом республіканської премії імені О. Білецького в галузі літературно-мистецької критики (1978 рік) та премії Фонду Омеляна та Тетяни Антоновичів (1994 рік).

М. Жулинському було присуджено Міжнародну літературну премію імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень».

15 жовтня 2009 року отримав звання Почесного доктора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Сімейний стан

Політик одружений. Разом із дружиною Галиною Степанівною (1947 р.н.), головою правління кредитної спілки «Турбота», виховав дочку Олесю (1974 р.н.) – юриста, директора зі зв'язків із громадськістю компанії «Кока-Кола Беверіджіс Україна Лтд».

Захоплення

На дозвіллі М. Жулинський захоплюється тенісом та волейболом. Також любить читати книжки.

08.09.2017