Дурдинець Василь Васильович

Український державний, політичний та громадський діяч і дипломат

Дурдинець Василь Васильович

Місце народження

Народився 27 вересня 1937, с. Ромочевиця, Підкарпатська Русь, Перша Чехословацька Республіка.

Освіта

1960 — закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. І. Я. Франка.

Кар'єра

1958–1978 — працював у комсомольських і компартійних органах (Львів, Москва, Київ): з 1959 року — 2-й секретар Львівського міського комітету ЛКСМУ, 2-й секретар Львівського обласного комітету ЛКСМУ. У січні 1963 — грудні 1964 року — 1-й секретар Львівського сільського обласного комітету ЛКСМУ. У грудні 1964—1966 року — 1-й секретар Львівського обласного комітету ЛКСМУ. З 1966 року — завідувач відділу ЦК ВЛКСМ. З 1970 по травень 1973 року — завідувач відділу адміністративних органів Львівського обласного комітету КПУ; з 1973 року — заступник завідувача відділу адміністративних органів ЦК КПУ.

1978 — призначений заступником, а 1982 — 1-м заступником міністра внутрішніх справ УРСР. На цій посаді працював до лютого 1991 р. У 1986 році очолював оперативний штаб забезпечення правопорядку в зоні аварії на Чорнобильській АЕС;

У 1989 р. особисто тиснув на відомого українського правозахисника Івана Геля, щоб той відмовився від проведення від маніфестації за легалізацію УГКЦ.

Двічі (березень 1990 та 1994 роках) обирався народним депутатом України. З 1991 року — член Президії, голова постійної Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки держави;

29 січня 1992 р. — обраний 1-м заступником голови ВР України;

У липні 1995 р. увійшов до складу Кабінету Міністрів України як віце-прем'єр-міністр з питань державної безпеки та надзвичайних ситуацій.

18 червня 1996 — призначений 1-м віце-прем'єр-міністром України. Одночасно залишався головою Координаційного комітету по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України.

Указом Президента України від 2 липня 1997 р. призначений виконуючим обов'язки прем'єр-міністра України.

Ініціатор створення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (1996 р.). Більшість державних діячів і закордонних експертів вважають створене В. В. Дурдинцем Міністерство з питань надзвичайних ситуацій найбільш потужним за ефективністю діяльності в Україні.

30 липня 1997 — звільнений з посади в. о. прем'єр-міністра України й призначений директором Національного бюро розслідувань України.

22 березня 1999 — 30 листопада 2002 — міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Особисто очолив розроблення Національної програми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, яка була схвалена Верховною Радою України. Активно сприяв створенню міцної і справедливої законодавчої бази соціального захисту потерпілих. Під керівництвом Василя Дурдинця ліквідовані наслідки катастрофічних паводків у Закарпатській області (1998—2002).

2 грудня 2002 — 15 липня 2003 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорській Республіці (в Словенії — за сумісництвом).

Член Урядового комітету з реформування аграрного сектору та з питань екології і надзвичайних ситуацій з 17 лютого 2000, член Ради національної безпеки і оборони України зі серпня 1997, представник України в постійних органах Частково відкритої угоди Ради Європи щодо запобігання, захисту та надання допомоги у разі великих природних і техногенних катастроф у серпні 1999 — листопаді 2003.

З серпня 1995 р. — голова Міжвідомчої комісії з проведення паспортизації громадян;

З вересня 1995 р. — голова Координаційної ради з питань розбудови державного кордону України;

З жовтня 1995 р. — голова Міжвідомчої комісії з питань вреґулювання кризових ситуацій у разі вчинення актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації;

З 05 вересня 1995 по 2 лютого 1995 — Голова Національної координаційної ради боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України;

З 12 липня 1996 по 19 березня 1999 — голова Державної комісії з питань зв'язку і радіочастот;

З серпня 1995 по червень 1998 — голова Комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами;

1996—1997 роки — голова Державної комісій з підготовки та проведення конкурсів на найкращий ескіз великого Державного Герба України та найкращий текст Державного Гімну України;

1997—2000 роки — член Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові України;

Генерал внутрішньої служби України (з 1997).

З 2004 р. — голова асоціації «Чорнобиль», радник Міністерства внутрішніх справ.

Нагороди

Орден Трудового Червоного Прапора (1977); Орден "Знак Пошани" (1971); Орден "За особисту мужність" (1991); Почесна Грамота Президії ЗС УРСР (1987); Орден "За заслуги" III ст. (08.1996); Іменна вогнепальна зброя (1996); Почесна грамота КМ України (1998); Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2000); IV ст. (09.2002); 12 медалей.

03.03.2017