Народився 5 листопада 1950 року в місті Драммен. Його батько Хельг Ягланд був зварювальником, а мати Інгрід Б'єркнес — кухаркою.
Середню школу Турб'єрн закінчив в 1969 році. Потім вступив до університету в Осло, де вивчав економіку.
У 16 років розпочав свою політичну кар'єру в Союзі робітничої молоді, а через декілька років був обраний лідером Союзу в Бускеруді.
У 1977 став національним лідером Союзу робітничої молоді, займав цю посаду до 1981. Був партійним секретарем Норвезької робітничої партії в 1986–1992. У 1992–2002 був лідером Норвезької робітничої партії.
У 1996–1997 займав пост прем'єр-міністра Норвегії. Під час перебування на посаді прем'єр-міністра він почав втілювати в життя програму під назвою «Норвезький дім». В основу цієї програми було покладено чотири стовпи: бізнес та трудова політика, політика соціального забезпечення, освітня політика, зовнішня політика та політика безпеки.
У 1999–2008 — заступник голови Соціалістичного інтернаціоналу.
У 2000–2001 — один з п'яти членів Комісії Мітчелла з близькосхідного врегулювання («група Шарм ель-Шейх»), призначених Президентом США Біллом Клінтоном та Генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном з метою припинити насильство на Близькому Сході.
У 2000–2005 — голова Консультативного комітету Європейського економічного простору (ЄЕП).
У 2000–2001 був міністром закордонних справ Норвегії.
У 2001 пішов у відставку з посади міністра закордонних справ у результаті розпаду уряду Єнса Столтенберга.
У 2001–2005 займав посаду голови Європейського агентства з навколишнього середовища. Голова комісії з міжнародних питань Стортингу Норвегії в 2001–2005.
У 2001–2006 був головою Міжнародного соціального близькосхідного комітету.
У 2005–2009 — голова Стортингу.
З 2009 — голова Норвезького Нобелівського комітету. Є головою ради директорів в Центрі миру та прав людини в Осло та членом ради керівників Центру миру Шимона Переса.
29 вересня 2009 обрано Генеральним секретарем Ради Європи. Вперше цю посаду зайняв представник Норвегії.
24 червня 2014 року Турб'єрна Ягланда було переобрано Парламентською асамблеєю Ради Європи на другий термін. У першому турі виборів він отримав 156 голосів (абсолютна більшість) парламентаріїв, водночас інший претендент Сабіна Лойтхойссер-Шнарренбергер (Німеччина) - 93 голоси, серед 249 депутатів.
18 вересня 2019 року на посаді генерального секретаря Ради Європи Турб'єрна Ягланда змінила Марія Пейчинович-Буріч.
Турб'єрн Ягланд має вчений ступінь економіки, який він захистив в Університеті Осло в 1975 році. За останні 20 років Ягланд був автором багатьох публікацій з різних тем, особливо в галузі європейських та міжнародних відносин. За останні 20 років у Норвегії було видано чотири його книги: "Моя європейська Мрія" (1990), "Листи" (1995), "Наш Вразливий Світ" (2001) та "Десять Тез по ЄС та Норвегії" (2003).
Одружений, є двоє дітей.
16.09.2022