Фабіус Лоран

Французький політик, екс-міністр закордонних і європейських справ Франції

Місце народження

Лоран Фабіус народився 20 серпня 1946 року в Парижі в сім'ї багатого артдилера ашкеназького єврея Андре Фабіуса і його дружини Луїзи.

Освіта

Закінчів однин з найпрестижніших вищих навчальних закладів Франції - Вищу школу адміністрації.

Кар'єра

Фабіус працював аудитором Державної ради. Був вперше обраний в Національні збори в 1978 році від Соціалістичної партії (СПФ). Незабаром після цього він увійшов у коло наближених лідера соціалістів Франсуа Міттерана. Коли Міттеран був обраний президентом в 1981 році, Лоран Фабіус став міністром бюджету, а через два роки — прем'єр-міністром. Він виступав за «новий» французький соціалізм, відкритий ринковій економіці. Вийшов у відставку після поразки соціалістів на парламентських виборах 1986 року.

Фабіус, як і Жоспен, розглядався наступником Міттерана. Однак, він не зміг стати першим секретарем СПФ на з'їздах 1988 і 1990 років, незважаючи на підтримку самого Міттерана. У 1988 році в 41 рік став наймолодшим президентом Національних зборів. У 1992 врешті-решт став першим секретарем СПФ, але пішов після розгромної поразки на парламентських виборах 1993 року.

Хоча Фабіус був символом сучасного французького соціалізму, його політичне ім'я сильно постраждало після скандалу з трансфузією зараженої вірусом СНІДу крові. Будучи виправданий в суді, він залишився замішаний у скандалі в громадській думці. Фабіус знову став президентом Національних зборів у 1997, потім міністром економіки (2000–2002) в кабінеті Ліонеля Жоспена. Після відходу Жоспена з політики Фабіус безуспішно намагався стати секретарем СПФ, після чого заявив, що він змінив свої погляди і увійшов в ліве крило партії.

Він очолював табір соціалістів, які виступали проти ратифікації Європейської конституції, але 1 грудня 2004 СПФ висловилася за Конституцію. Однак, Фабіус і після цього виступав у таборі противників Конституції і навіть розглядався як лідер руху. Коли французи проголосували проти Європейської конституції на референдумі 2005 року, йому дозволили залишитися в партії, але позбавили посади в Національному виконавчому комітеті партії. У 2007 році разом із Сеголен Руаяль і Домініком Стросс-Каном претендував на місце кандидата в президенти від СПФ, але при голосуванні відстав від обох.

16 травня 2012 був призначений міністром закордонних і європейських справ Франції в новому уряді соціалістів Жана-Марка Еро та перебував на посаді до 11 лютого 2016.

Нагороди

Кавалер Великого хреста ордена Заслуг (Норвегія)

Офіцер Національного ордена Квебеку

Орден Зірки Румунії.

Родина

Має двох синів від колишньої дружини продюсера Франсуази Кастро.

15.05.2017