Тетчер Маргарет
Британська політична діячка, 71-й прем'єр-міністр Великої Британії
Маргарет Тетчер увійшла в історію як перша жінка, яка стала Прем'єр-міністром у Європі. При цьому, перебувала на цій посаді вона найдовше за інших політиків у 20 столітті. За жорстку критику керівництва Радянського Союзу та інші аж ніяк не жіночні політичні кроки британський прем'єр отримала прізвисько «залізна леді».
Місце народження. Освіта
Народилася Маргарет 13 жовтня 1925 року в сім'ї Альфреда та Беатріс Робертс. Батько мав дві бакалійні лавки, при цьому вів активне громадське життя. А 1945 став мером міста Грентхем. Окрім Маргарет, у родині Робертс була ще одна дочка М'юріел.
Маргарет навчалась у початковій школі на Гантінґтауер-роуд, потім здобула стипендію на навчання у Школі для дівчаток Кестевена і Ґрентема. Табелі успішності Маргарет свідчать про старанність і постійне самовдосконалення учениці. Позаурочно вона займалась грою на піаніно, хокеєм на траві, плаванням і спортивною ходьбою, а також декламуванням поезії.
У 1943 році Робертс вступає до Соммервільського коледжу Оксфордського університету, де вивчає хімію. У 1947 році після чотирьох років вивчення хімії отримала диплом другого ступеня, ставши бакалавром природничих наук. В останній рік навчання працювала в лабораторії Дороті Ходжкіна, де займалася рентгеноструктурним аналізом антибіотика граміцидин С.
Особисте життя
Шлюб Маргарет з Денисом Тетчером, який вони уклали в 1951 році, багато хто вважав угодою з розрахунку принаймні з боку Маргарет. Саме за його сприяння, Тетчер зробила перші кроки політичними сходами. Однак, у відповідь злостивцям, Маргарет і Денис прожили довге спільне життя, виховавши двох дітей-двійнят – Марка та Керол. В останні роки життя Тетчер багато хворіла, особливо після того, як у 2003 році поховала чоловіка.
Початок політичної кар'єри
1946 року Робертс стала головою Асоціації Консервативної партії Оксфордського університету. Найбільший вплив на її політичні погляди під час навчання в університеті справила робота Фрідріха фон Хайєка "Дорога до рабства" (1944), в якій втручання уряду в економіку країни розглядалося як предтеча авторитарної держави.
Після закінчення університету Робертс переїхала до Колчестера в англійському графстві Ессекс, де працювала хіміком-дослідником у компанії BX Plastics. У цей же час вступила до місцевої асоціації Консервативної партії та взяла участь у партійній конференції в Лландідно 1948 року як представник Консервативної асоціації випускників університету.
Маргарет взяла участь у парламентських виборах від округу Дартфорд у 1950 та 1951 роках. В обох випадках молодий політик програла, проте змогла привернути увагу преси. Весь цей час її підтримував чоловік та батьки. До речі, Деніс Тетчер допоміг їй стати членом Асоціації адвокатів. Першою спеціалізацією стали питання оподаткування.
Член парламенту
У 1950-х років Тетчер відновила боротьбу місце у парламенті. 1955 року їй не вдалося стати кандидатом від Консервативної партії у виборчому окрузі Орпінгтон, проте у квітні 1958 року стала кандидатом у окрузі Фінчлі. На виборах 1959 року Тетчер під час важкої передвиборчої кампанії таки здобула перемогу, ставши членом Палати громад. У своїй першій промові в якості парламентаря вона виступила на підтримку Закону про державні органи, вимагаючи від місцевих рад публічності своїх зборів, а в 1961 відмовилася підтримати офіційну позицію Консервативної партії, проголосувавши за відновлення покарання у вигляді перерізу різками.
У жовтні 1961 року Тетчера було висунуто на посаду парламентського заступника міністра пенсій та державного соціального страхування в кабінеті Гарольда Макміллана. Після поразки Консервативної партії на парламентських виборах 1964 року вона стала представником партії з питань житлового будівництва та земельної власності, обстоюючи право орендарів викуповувати муніципальні житлові будинки. У 1966 році Тетчер стала членом тіньової команди Державного казначейства і як делегат виступала проти запропонованого лейбористами обов'язкового контролю цін і доходів, стверджуючи, що це призведе до зворотних результатів і зруйнує економіку країни.
На партійній конференції Консервативної партії 1966 року вона розкритикувала політику високих податків, що проводилася лейбористським урядом. На її думку, це було "не просто кроком на шляху до соціалізму, скільки кроком на шляху до комунізму". Тетчер підкреслювала необхідність збереження низьких податків як стимул для старанної роботи. Вона також була одним із небагатьох членів Палати громад, які підтримали звільнення від кримінальної відповідальності гомосексуалів і проголосували за легалізацію абортів та заборону полювання на зайця з хортами «по зрячому». Крім того, Тетчер підтримувала збереження страти та проголосувала проти послаблення закону про порядок розірвання шлюбу.
У 1967 році вона була обрана Посольством США в Лондоні для участі в Програмі міжнародних візитів, завдяки якій у Тетчер з'явилася унікальназдатність за програмою професійного обміну протягом шести тижнів відвідати міста США, зустрітися з різними політичними фігурами та відвідати такі міжнародні організації, як МВФ. Через рік Маргарет стала членом Тіньового кабінету офіційної опозиції, займаючись питаннями, пов'язаними з паливним сектором. Незадовго до загальних виборів 1970 року займалася питаннями транспорту, та був освіти.
Міністр освіти і науки (1970-1974)
У 1970 році Маргарет Тетчер стала міністром освіти та науки. Перші ж її кроки на посту викликали шквал критики та обурення від представників Лейбористської партії. За її непопулярні заходи, до Маргарет прив'язалося прізвисько «Викрадача молока».
1975 року міс Тетчер очолила Консервативну партію. На чергових виборах у 1979 році консерватори здобули впевнену перемогу і Маргарет стала Прем'єр-міністром, першою жінкою на цій посаді у Великій Британії.
Прем'єрство
Головними цілями нового прем'єра на посаді стали ліквідація безробіття, приватизація державних компаній, зниження впливу профспілок. Спочатку Маргарет мала величезну популярність серед населення. Однак, фінансове нестабільність і зростання безробіття, позначалися негативно на іміджі Маргарет Тетчер.
Втім, це не завадило їй перемогти на виборах 1983 року і вступити на другий термін. За цей період Маргарет Тетчер вдалося стабілізувати економіку, і в 1987 вона була переобрана на третій термін. У цей час її популярність стрімко падає, зокрема через розбіжності всередині партії. Все це призвело до того, що 1990 року Маргарет залишила пост.
Маргарет Тетчер отримала звання «баронеса» та місце у Палаті лордів.
Після відставки
Після звільнення з посади прем'єр-міністра Тетчер протягом двох років була членом Палати громад від Фінчлі. У 1992 році, у віці 66 років, вона вирішила залишити британський парламент, що, на її думку, давало їй можливість більш відкрито висловлювати свою думку щодо тих чи інших подій.
Після виходу з Палати громад Тетчер стала першим колишнім прем'єр-міністром Великобританії, який заснував фонд. 2005 року через фінансові труднощі його було закрито. Тетчер написала два томи мемуарів: The Downing Street Years (1993) і The Path to Power (1995).
Вона регулярно виступала з критикою тих чи інших політичних лідерів та НАТО, підтримувала ідеї незалежності Хорватії та Словенії.
У 98-му році Тетчер виступила з підтримкою чилійського лідера Августо Піночету і особисто відвідувала його під час арешту. Маргарет була почесним ректором кількох вищих навчальних закладів. В останні роки життя Тетчер висловлювала свої сумніви щодо необхідності існування Європейського Союзу та закликала Велику Британію навіть залишити співтовариство.
Смерть Маргарет Тетчер
У 2012 році Маргарет перенесла операцію з видалення пухлини. Її стан здоров'я погіршувався і останній перенесений нею інсульт став фатальним. Маргарет Тетчер пішла з життя 8 квітня 2013 року.
У 2007 році Тетчер встановили прижиттєву пам'ятку у парламенті Великобританії.
Посилання
31.07.2015