Медведчук Віктор Володимирович

Колишній український проросійський політик, екс-лідер ОПЗЖ

Місце народження

Народився 7 серпня 1954 року у с. Почет Абанського району Красноярського краю РСФСР у сім'ї службовців. У середині 60-х років сім'я Медведчуків залишила Сибір і переїхала до с. Корнин Житомирської області, пізніше - в містечко Борова Київської області.

Освіта

У 1978 році закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

У 1996 р захисти кандидатську дисертацію на тему «Конституційний процес в Україні: організація державної влади і місцевого самоврядування», а в 1997 р - докторську на тему «Сучасна українська національна ідея і актуальні питання державотворення».

Родина

У перший раз був одружений з Мариною Лебедєвої. У другий - на Наталці Гаврилюк (1952 р.н.), від якої має дочку Ірину (1982 р.н.).

Зараз одружений на українській телеведучій Оксані Марченко, з якою має спільну доньку Дарину (2004 р.н.)

Віктор Медведчук є кумом російського президента Володимира Путіна, який хрестив його молодшу дочку.

Кар'єра

Трудову діяльність Віктор Медведчук розпочав 22 листопада 1971 року сортувальником 2-го класу цеху експедиції періодичних видань Київського призалізничного поштамту. Від початку 1972 року одночасно став «позаштатним працівником міліції» на станції Мотовилівка.

Під час навчання на другому курсі юридичного факультету Київського держуніверситету став командиром комсомольського оперативного загону добровільної народної дружини Ленінського райкому комсомолу столиці УРСР. 8 листопада 1973 року під час чергування побив разом з іще двома членами оперативного загону неповнолітнього Андрія Маратовича Кричака, за що в 1974-му був засуджений на два роки в'язниці. Однак після вирок скасували, а справу перекваліфікували з нанесення тілесних ушкоджень в перевищення службових повноважень.

1978 року врешті закінчив юридичний факультет КНУ ім. Шевченка і був скерований на роботу адвокатом Київської міської колегії адвокатів. В ній потрапив у групу «підібраних» адвокатів, яким органи МВС і КДБ доручали вести важливі справи. Зокрема, він був захисником письменника-дисидента Василя Стуса.

У 1989-1991 рр. був завідувачем юридичною консультацією Шевченківського району Києва.

З 1990 по 2006 рр. був президентом Спілки адвокатів України. У 1990-1991 рр. - член правління Спілки адвокатів СРСР від України.

У 1991-1997 роках президент міжнародної адвокатської компанії «BIM» (Ben Israel - Medvedchuk).

З березня 1994 року голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України при Кабінеті міністрів України.

Політика і партійна діяльність

З 1993 - член Партії прав людини, однак в 1994 році увійшов до складу СДПУ. З 1995 член Центральної Ради партії СДПУ, а потім СДПУ (О) (1995-98 рр.) У 1996-1998 рр. був заступником голови СДПУ (О).

З 1998 по 2007 рр. Медведчук очолював СДПУ (О).

У 1997 році вперше став народним депутатом, пройшовши до Верховної Ради по округу в Закарпатській області. З 1998 по 2002 рр. був нардепом ВР 3-го скликання, пройшов по тому ж округу, хоча балотувався і за списком СДПУ (О).

У 1998-2000 рр. Медведчук був заступником голови Верховної Ради. А на президентських виборах 1999 року разом з Григорієм Суркісом очолював один із виборчих штабів Леоніда Кучми. З 2000 по 2001 рр. знову займав пост заступника голови українського парламенту.

У квітні 2002 р був обраний до Верховної Ради під першим номером в списку СДПУ (О). Однак уже в червні того ж року очолив Адміністрацію президента України. Цей пост займав до 2005 р. У цей час Медведчука назвали «сірим кардиналом» Кучми, а під час подій Помаранчевої революції йому приписували відповідальність за фальсифікації президентських виборів на користь Віктора Януковича.

У 2006 р балотувався в Раду під третім номером у списку Опозиційного блоку «Не так!», До складу якого входила і СДПУ (О). Однак потрапити в парламент йому не вдалося, після чого склав із себе повноваження голови "об'єднаних есдеків".

За версією журналу «Фокус» стан політика на 2008 рік оцінювався в 460 млн. дол.

Є лідером громадського руху «Український вибір». З 2012 року веде активну пропаганду за приєднання України до Митного союзу з Російською Федерацією, витрачаючи на це значні кошти.

У липні 2018 Віктор Медведчук вступив в партію Вадима Рабиновича "За життя". 5 листопада 2018 року Віктор Медведчук був обраний главою політичної партії За життя.

27 травня 2019 року Віктора Медведчука було обрано головою політради Опозиційною платформи - За життя і главою стратегічної ради партії.

На парламентських виборах 2019 обраний народним депутатом Верховної Ради IX скликання від партії Опозиційна платформа - За життя, №3 в списку.

Член Комітету Верховної Ради України з прав людини, деокупацію і реінтеграції тимчасово окупованих територій в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Євромайдан

29 грудня 2013 року активісти Євромайдану організували автопробіг до будинку Віктора Медведчука, щоб оголосити йому свій протест. Активісти акції називали Віктора Медведчука "ляльководом" і безпосередньо пов'язували його ім'я з усіма кривавими подіями на Євромайдані: силовий розгін Євромайдану в Києві 30 листопада, побиття людей під час подій біля Адміністрації президента 1 грудня і штурм Євромайдану 11 грудня 2013. Однак до учасників акції ніхто не вийшов і вони вишикувалися вздовж паркану і просто в нього стукали. Частина пікетників насідала на ворота, від чого ті зламалися.

Співпраця з терористичними організаціями і посередництво

23 червня 2014 року, відповідно до звіту ОБСЄ, представляв на переговорах терористичні організації ДНР і ЛНР. Офіційний представник України інформацію щодо ролі Медведчука в переговорному процесі коментувати відмовився.

З перших днів війни з Росією Медведчук неодноразово заявляв про своє бажання врегулювати цей конфлікт мирним шляхом, почати «широкий діалог між Києвом і Донбасом», щоправда, не згадуючи про ініціатора військових дій — Російську Федерацію.

З травня 2014 року Медведчук і Нестор Шуфрич вели переговори з представниками терористичних організацій ЛНР і ДНР щодо припинення ними військових дій на Донбасі. В результаті вдалося досягти угоди про «початок діалогу» між Тристоронньою контактною групою (до якої входять представники ОБСЄ, України та Росії) і ДНР з ЛНР.

23 і 27 червня було домовлено про запровадження режиму припинення вогню, який за фактом неодноразово порушувався терористами і тому фактично заважав ЗСУ звільняти території і оборонятись.

У червні 2014 року федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель запропонувала призначити Медведчука посередником для забезпечення діяльності Тристоронньої контактної групи.

З 20 грудня 2014 року Медведчук займається питанням обміну заручниками, що утримуються терористами, із полоненими терористами, затриманими українськими військовими. За розпорядженням керівництва СБУ Медведчука призначено спецпредставником для переговорів щодо врегулювання ситуації в зоні АТО в Мінську.

З травня 2015 року входить до складу в рамках підгрупи з гуманітарних питань Тристоронньої групи здійснює обмін полоненими. Спільно з місією Червоного Хреста в Україні займається пошуком зниклих осіб. З грудня 2014 року до початку листопада 2016 року терористами було звільнено 403 особи.

Санкції

Українські

В лютому 2021 року на Медведчука, його дружини Оксани Марченко, його соратника Тараса Козака та його дружини було введено санкції РНБО за продаж нафтопродуктів терористичним організаціям Л/ДНР. Іншим рішенням РНБО дало доручення повернути до державної власності так звану «трубу Медведчука», нафтопродуктопровід «Самара — Західний напрямок». Територією України проходить 1433 км трубопроводу, яким володіють білоруський бізнесмен Микола Воробей і громадянин Німеччини Анатолій Шефер (через компанію «ПрикарпатЗахідтранс»).

Міжнародні

17 березня 2014 року США ввели персональні санкції проти переліку осіб, які загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності України, та за підрив демократичних інститутів і процесів в Україні. У цьому списку осіб знаходиться і Віктор Медведчук. Він звинувачується урядом США в наданні суттєвої фінансової, матеріальної та технологічної підтримки Януковичу, і в тому, що він є одним із лідерів організації Український вибір, члени якої займаються діями чи політикою, які підривають демократичні процеси або установи в Україні та загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності України.

Кримінальна справа про державну зраду

11 травня 2021 року СБУ прийшла з обшуком до будинку Медведчука та до офісу ОПЗЖ: його із соратником-нардепом по ОПЗЖ Тарасом Козаком підозрюють у держзраді, порушенні правил ведення війни та замаху на розграбування національних ресурсів в українському Криму. За версією слідства, обидва 2015-го вступили в попередню змову з владою РФ для видобутку корисних копалин на шельфі Чорного моря, які належать Україні. Також у СБУ кажуть, що Медведчук направляв Козаку до РФ секретні дані щодо розташування військових ЗСУ. До кримінальної справи належить створення організації «Промінь»: вона нібито мала вербувати українців на користь РФ. 13 травня Печерський суд відправив Медведчука під домашній арешт.

26 лютого 2022 року Генпрокуратура доручила Нацполіції перевірити наявність Медведчука за адресою, де він перебував під домашнім арештом, проте там його не знайшли.

12 квітня 2022 року Віктора Медведчука було затримано.

16 квітня 2022 року суд змінив запобіжний захід Віктору Медведчуку, який втік з-під домашнього арешту. Медведчука відправлено під арешт без права на внесення застави.

21 вересня 2022 року Україна повернула з полону 200 військовослужбовців в обмін на підозрюваного у держзраді Віктора Медведчука.

10 січня 2023 року президент України Володимир Зеленський заявив, що припинив громадянство України Віктора Медведчука. 13 січня 2023 року Верховна Рада проголосувала за позбавлення мандата Віктора Медведчука.

Захоплення

Футбол.

13.02.2023