Преображення Господнє

Християнське свято

Преображення Господнє (Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа) - описане в Євангеліях таємниче преображення (перетворення), явлення Божественної величі й слави Христа на горі Фавор. У народній традиції називається також Яблучний Спас або Другий Спас.

У Католицькій церкві святкують 6 серпня (у разі якщо 6 серпня випадає на будній день, то святкування може бути перенесено на наступну неділю). У Вірменській апостольській церкві свято є перехідним від 28 червня до 1 серпня.

З 2024 року Преображення Господнє українці святкуватимуть за новим юліанським календарем. Якщо до цього віряни святкували Преображення Господнє 19 серпня, то після переходу на новий календар його святкують 6 серпня.

Історія свята

Преображення (грец. метаморфосис, лат. Transfiguratio) буквально перекладається як "перетворення на інший вигляд" або "зміна форми". Повна назва свята - Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Це одне з так званих двунадесятих свят, які догматично тісно пов'язані з подіями земного життя Господа Ісуса Христа і Богородиці та поділяються на Господні (присвячені Господу Преображення Господнє Іісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божій Матері). Преображення - Господнє свято.

Традиція свята існувала вже в IV столітті, а, найімовірніше, й раніше. Саме в IV столітті рівноапостольна імператриця Олена побудувала на горі Фавор храм на честь Преображення. Фавор - це гора заввишки 588 метрів, розташована в Ізраїлі, за 9 кілометрів на південний схід від міста Назарета. За переказами, саме на горі Фавор апостоли Петро, Яків та Іоанн побачили чудесне Преображення Господнє. Нині на вершині гори діють два монастирі, православний і католицький. Крім того, є згадки про це свято у повчаннях святих Єфрема Сиріна та Іоанна Златоуста. Із VII століття до нас дійшло слово на Преображення Господнє святого Андрія Критського.

Святкуванням Преображення Господнього Церква урочисто сповідує і прославляє з'єднання Божества і людства в особі Ісуса Христа. Своїм Преображенням Господь благоволив уберегти Своїх учнів від зневіри і звів їх до вищого сподівання серед лих, які повинні були спіткати їх у світі.

Розповідь про подію в Євангеліях

За Матвієм, Марком та Лукою (Мт. 17:1–6, Мк. 9:1–8, Лк. 9:28–36), одного дня Ісус узяв із собою трьох апостолів: Петра, Якова та Івана, — і привів їх на «високу гору», яку часто ототожнюють з горою Фавор. Там на їхніх очах він «переобразився»: його вбрання стало сліпучо білим, а обличчя засяяло, мов сонце. Біля нього, уособлюючи Закон і пророків, з'явився Мойсей та Ілля. Світла «ясна» хмара огорнула їх, а голос із тієї хмари промовив: «Це — мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (Мт. 17:5, 2 Пт.1:17). Петро, думаючи, що остаточно надійшла година Божої слави та вічного святкування Кущів, хотів натягнути три намети. Але за мить апостоли не побачили нікого, крім самого Ісуса (Мт. 17:1–8. Розповідь про преображення подається між двома повідомленнями Ісуса про близьку смерть і воскресіння. У цій сцені присутність Мойсея та Іллі поруч з Ісусом означає зв'язок між старим і новим Завітом. Світло, що переображує Ісуса, є водночас відображенням божественної слави (як у випадку з Мойсеєм на горі Синай; Вих. 34:29) і передвістям слави його воскресіння. Вона не осяє його, допоки він не пройде випробування смертю. Троє очевидців Преображення Ісуса стануть очевидцями його агонії.

19.10.2024