Яку проблему він вирішує?
Значна частина власників земельних паїв сьогодні є особами пенсійного віку. Багато з них, на жаль, вже померли, не залишивши спадкоємців.
За законом, якщо спадкоємців немає, спадщина за рішенням суду переходить у комунальну власність. Але цей процес рухається у нас дуже повільно.
Скільки таких земель в Україні, не знає ніхто. Називаються різні цифри – від 1 до 3 мільйони гектарів.
Ми порахували приблизні збитки від такої ситуації. Візьмемо, наприклад, площу у 1,5 млн. га. Середня нормативна оцінка 1 га – 25 тисяч гривень. Найменша орендна плата – 3 відсотки, тобто 750 гривень. Отже, якщо всі ці землі передати до комунальної власності, а потім - в оренду, ми матимемо мільярд додаткових надходжень до місцевих бюджетів. Це – мінімум.
Члени авторського колективу, до якого входжу і я, впевнені, що він сприятиме збільшенню матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування в Україні.
Що конкретно ми пропонуємо?
Перше. Зараз, якщо земельна ділянка розташована, приміром, у Зінькові, а її власник жив і помер у Києві, то за відсутності спадкоємців, ділянка переходить Києву. Але по-перше, Київська міська рада про це не знає. Крім того, давайте подумаємо, кому ця ділянка більш потрібна – територіальній громаді Зінькова чи Києва? Напевно, все ж таки, Зінькова. Земля має слугувати інтересам тих людей, які проживають в даній місцевості.
Тому законопроект передбачає передачу відумерлої спадщини у власність територіальній громаді за місцем знаходження нерухомого майна.
Друге. Ми пропонуємо надати право звертатись до суду не тільки місцевим радам, але й кредиторам померлого та власникам і користувачам суміжних ділянок. Саме на них негативно відображається те, що земельна ділянка роками не може знайти свого власника. При цьому земля все рівно перейде у комунальну власність.
Третє. Істотною проблемою місцевих рад є те, що вони часто просто не знають про відумерлу спадщину. І це при тому, що сьогодні інформація про нерухомість є в електронних системах.
Тому ми пропонуємо, щоб через рік після смерті потрібна інформація автоматично запитувалась через Спадковий реєстр у Реєстрі прав та земельному кадастрі та надходила до відповідного органу місцевого самоврядування.
І ще одне. Процес визнання спадщини відумерлою – дуже тривалий. Навіть право звернутись до суду можна лише через рік після смерті її власника.
Але ж земельні ділянки сільськогосподарського призначення статус мають свою специфіку. Вони, зазвичай, використовуються у великих масивах. Але що робити, коли строк оренди закінчився після смерті власника? З ким підписувати додаткову угоду? А в результаті орендар автоматично стає правопорушником, адже використовує ділянку без правових підстав.
Ми пропонуємо надати місцевій раді право передавати цю ділянку в оренду до того моменту, коли або спадкоємці знайдуться, або ділянка перейде до комунальної власності.
Такими є основні положення законопроекту.
Зараз у Верховній Раді знаходиться ще й альтернативний законопроект з цього питання – р. № 3006-1. Не буду вдаватись в деталі. Суттєва відмінність між ними одна.
Альтернативним законопроектом скасовується судовий порядок розгляду питання і надається право сільським радам самостійно передавати собі у власність земельні ділянки відумерлої спадщини.
Це, безперечно пришвидшить процес. Але ми не маємо гарантій, що органи місцевого самоврядування не будуть зловживати цим правом.
Простіше кажучи, чи хоче спадкоємець, аби ділянку його батьків яка-небудь сільська рада своїм рішенням просто вилучила у комунальну власність, тобто для себе? А потім спадкоємець буде роками відстоювати свою правоту в суді.
Тому принципова позиція авторів законопроекту – все, що пов’язано із зміною права власності має проходити через суд.