Відкритий лист до всіх можновладців з короткою пам’яттю
Звертається до Вас мама розстріляного на Майдані 20 лютого 2014 року Андрія Мовчана. Ті, хто віддав наказ розстрілювати, разом із моїм сином розстріляли моє материнське серце. І це серце безперестанно сходить нестерпним, пекучим болем. Від крику моєї душі розступаються на небі хмари… Але мабуть, цей німий крик моєї зраненої душі і біль мого розстріляного серця ніхто не зможе почути і відчути. Я чекала, що після такої страшної трагедії щось зміниться, і люди, які прийдуть до влади, підтримають. Підтримають своїм співчуттям, співчуттям, яке буде виражене в справедливому присуді, в справедливій оцінці цієї страшної події. Але Ваша байдужа бездіяльність ще більше знекровлює моє серце. І єдина сила, яка утримує душу в моєму тілі, це велика материнська любов до мого сина. Я ще маю жити. Жити задля того, щоб молити нашого Бога на прощення наших гріхів і за те, щоб Господь простив і очистив душу моєї дитини і визволив з муки вічної.
Всенародне визнання Героєм для мене ніщо інше, як холодна сторінка новітньої історії.
А причина, з якої я вирішила поховати Андрія на сільському кладовищі, криється в останньому материнському інстинкті – сховати від усього світу і востаннє захистити свою дитину від всіх негараздів. І ще у великому бажанні впасти на могилу, закрити собою і на весь голос закричати: “Не віддам!”
P. S. Я щиро вдячна всім, хто в ті дні стояв поряд з нами, я щиро вдячна за кожну Вашу сльозинку знайомих і зовсім незнайомих людей. Я щиро вдячна Вам за слова підтримки, за вчасно підставлене плече і руки. З словами найщирішої подяки я низько вклоняюся всім Вам.
Слава Україні!
Валентина Мовчан