Однак, як не дивно, після команди Віктора Януковича авгієві стайні прибираються вибірково. Чимало талановитих «спеціалістів зі схем» з команди Ющенка-Тимошенко знадобилися й новій владі.
Вітя-Мерседес і його свинські інновації
В спадок новій владі перейшов чоловік «козир-баби» Віри Ульянченко. Буквально на днях Віктор Івченко прилаштувався на посаді заступника міністра освіти Дмитра Табачника. Автор уникне політичної складової призначення – її і так активно обговорюють. Натомість згадаємо, ким був Віктор Івченко вчора.
Фото: www.rudenko.kiev.ua
Завдяки близькості Віри Іванівни до Ющенка п’ять років тому Івченко чудово облаштував свою кар’єру. Спеціально для того, щоб він отримав хорошу посаду, в країні було створене Державне агентство з інвестицій та інновацій, де Івченко став керівником.
За п’ять років існування цього агентства українці не почули про жоден інноваційний та інвестиційний проект, що був їм вдало реалізований. Тобто, діяльність цієї структури – легке відхилення від нуля, а ось витрати на життєдіяльність… Судіть самі: в 2007 році за бюджетні кошти Українська державна інноваційна компанія, що підпорядковувалась Державному агентству з інвестицій та інновацій, придбала послуги з фінансового лізингу легкових автомобілів в кількості 9 штук на суму більше п’яти мільйонів гривень. Зважаючи на ціну, мова йде про автомобілі vip-класу, скоріш за все улюблені нашими українськими чиновниками шестисоті мерседеси.
Чи це не нахабство? Відомство Івченка не встигло зробити бодай щось корисне для країни, а його керівництво дозволило собі пересісти в службові мерседеси. До речі, можна пригадати, що якраз напередодні спалахнув голосний скандал, в якому фігурував інший Івченко, з «Нафтогазу», що дозволив собі купити один службовий мерседес найновішої марки. А тут мова йде при цілих 9 штук! Отже, не того Івченка обізвали «Мерседесом».
Але це ще не все. В тому ж 2007-му році Віктор Івченко також працював головою ради державного ВАТ «Національний депозитарій України». У квітні 2007 року це відомство прикупило три авто TОYOTA RAV-4 Executіve і одне TОYOTA RAV-4 Sport за 872 тис грн., а перед цим TOYOTA PRADO за ціною 317 тисяч.
Національний депозитарій дозволив собі витратитися на авто, при тому, що для держави він не виконував жодних корисних функцій. Тобто як «депозитарій» ця організація ніколи не працювала. В ті роки його роль на фондовому ринку з істотно більшим успіхом виконував недержавний депозитарій ВАТ «Міжрегіональний Фондовий Союз».
Тож за минулої влади Віктор Івченко зарекомендував себе, як вправний організатор шикарного автомобільного парку за державний кошт. Цікаво, в нинішньому міністерстві освіти є проблеми з оновленням автопарку, що Івченка покликали на посаду заступника міністра?
Треба додати, «таланти» Івченка цим не обмежуються. Він вміє «правильно» реалізовувати бюджетні кошти, виділені на глобальні державні програми.
Наприклад, коли Івченко працював в Держагентстві з інновацій, воно отримувало чималі бюджетні кошти на програми, найбільше в 2007 році – 1 млрд. грн.! Тоді ці кошти були спрямовані на програму надання дешевих кредитів бізнес-структурам, що впроваджують передові та енергозберігаючі технології. Найбільший кредит тоді отримало ДАК «Чорноморнафтогаз» — 200 млн. грн. на «завершення першого етапу Програми розробки Одеського і Безіменного газових родовищ на шельфі Чорного моря».
Здавалось би, все нормально: державне підприємство отримало від державної агенції державний кредит на потрібну країні справу.
Однак не все так просто, бо, по суті, кошти пішли не на державну, а на приватну справу. Адже в тому ж 2007 році, керівник «Чорноморнафтогаз» Анатолій Присяжнюк (нинішній губернатор Київщини) передав право на розробку даних родовищ славнозвісному дітищу Дмитра Фірташа ЗАТ «УкрГаз-Енерго».
Присяжнюк хвалився, що це дозволить залучити 2 млрд. доларів інвестицій і родовище буде незабаром введено в експлуатацію. Щоправда, результат виявився таким, як завжди. Ми маємо… Вірніше, ми нічого не маємо. Ані інвестицій, ані працюючого родовища, і на додачу 200 млн. грн. дешевого кредиту Івченка вилетіли, як дим в трубу.
Другий не менш скандальний приклад. В тому ж 2007 році, в конкурсі на дешевий кредит від Агенції інвестицій та інновацій перемогла приватна фірма «Поротон», що просила 95 млн. грн. на будівництво «Сучасного цегельного заводу». Незважаючи на те, що висновок експертної комісії конкурсу був негативний, в керівництві Держагенції вирішили, що це достойний конкурсант. Угоду з фірмою про надання кредиту підписав особисто Віктор Івченко.
Фото: www.in.gov.ua
Секрет, чому сумнівну фірму зустріли з розпростертими обіймами, простий - вона своя. Своя, рідна для родини Ульянченко-Івченко. Адже один з засновників «Поротону» відома людина - Павло Кудюкін. Саме під його керівництвом в Чорноморській судноплавній компанії «Бласко» починала кар’єру Віра Ульянченко. До чого допрацювалася ця парочка, добре відомо. Україна втратила найбільший у світі торгівельний флот, Кудюкін сів, а Віра Іванівна емігрувала в США, нібито для того, щоб народити доньку.
Нині про Кудюкіна відомо, що він оселився у Баришівському районі і розводить свиней. В інтерв’ю «УНІАН» він розповів, що Віра Іванівна його частий гість. Тому не дивно, що Кудюкін зайшов в гості, тобто на конкурс і до Івченка.
До речі, автор піднімав у публікаціях проблему конкурсів у відомстві Івченка ще в середині 2008 року, зокрема писав і про «Поротон». Однак Кабмін Тимошенко з цього самого прикладу зчинив скандал лише наприкінці 2009 року, вже після того, як Івченко був звільнений з посади.
Проте факт в тому, що публічний скандал мав місце. Однак це не завадило новій владі прилаштувати чоловіка Ульянченко до себе. Як розповів Табачник, Івченко буде в міністерстві освіти та науки відати інноваційним та інвестиційним напрямком. Невже так само, як він це робив раніше? Тобто тепер інновацією освіти в нас будуть займатися керівники свиноферм?
Мадам дона Карлеоне
А тепер про «найулюбленішу» героїню автора часів уряду Тимошенко – керівника Держінспекції по контролю за цінами Наталю Немодрук. «Хабарниця, яких світ не бачив», - так автору охарактеризував її один з нинішніх урядовців в анонімній розмові.
Фото: newsru.ua
Хоча для характеристики цієї особи слова зайві, хто така Немодрук і яку систему вона вибудувала в підконтрольній їй структурі, добре демонструють справи в Держінспекції по цінах.
Тільки за літо-осінь 2009 року СБУ за хабарі арештувало 9 (!) членів держінспекцій, серед них в основному керівники обласних організацій та їх заступники. Це люди, яких на посади особисто привела пані Немодрук, попередньо звільнивши старі кадри, які роками не мали жодних нарікань за свою роботу.
Зовсім недавно, також на хабарі в 100 тисяч грн., УБОЗ Черкащини затримав «смотрящого» Немодрук в Черкаській держінспекції.
Завдяки діяльності Немодрук тільки за останній рік тисячі підприємств приватних і державних по всій Україні дізналися, що платити на лапу треба не лише податківцям, ветеринарам, прокуратурі і т.д., до цього довгого списку шантажистів українського бізнесу приєдналася і Держінспекція по цінах.
Методи «доїння» бізнесу Держінспекцією досить прості. Справа в тому, що інспекція має право на призначення штрафних санкції підприємству за невмотивоване підвищення ціни на певну групу продуктів, за завищення комунальних тарифів. Причому тут не до жартів. Інспекція обраховує та вилучає виручку, що отримало підприємство на націнці, та плюсує штраф в розмірі 200%(!!!). Подекуди штрафи вимірюються мільйонами.
Але штрафи не обов’язково йдуть в бюджет. Наприклад, Світлана Тябіна, екс-керівник Запорізької держінспекції розповідала автору, що керівництво проводило з нею «роз’яснювальну» роботу в центральному офісі в Києві. Помічник Немодрук пан Невзоров особисто переконував Тябіну, що підприємець буде охочіше платити частину штрафу на «їх рахунок», ніж весь повністю в бюджет. Слова Тябіної підтверджували її колеги зі старої команди.
«Передо мною поставили завдання, щоб я збирав з підлеглих, а вони з підприємців. Немодрук розповіла мені, що це нормальна практика», - розповідав автору екс-голова харківської держінспекції Микола Шумаков.
Фото: www.glasweb.com
Незважаючи на широкий публічний розголос фактів корупції в Держінспекції в числених ЗМІ, Наталя Немодрук за часів минулого уряду зовсім не переживала за свою кар’єру. Її аніскільки не хвилювало несприйняття її методів безпосереднім начальником, міністром економіки Богданом Данилишиним. Навіть, коли Немодрук мусила йти на пенсію за віком і міністр відмовився зробити подання про продовження служби, вона в обхід Данилишина і закону зробила собі продовження через інших урядовців.
Секрет такої стійкості можна пояснити тим, що в подружках Немодрук тоді ходила міністр соціальної політики і праці Людмила Денисова. Немодрук навіть прилаштувала її доньку на керівника Кримської держінспекції. Також «дах» Немодрук організовував одеський бізнесмен з сумнівною напівкримінальною репутацією Сурен Сардарян. Цей представник вірменської діаспори мав хороші зв’язки у вищих ешелонах кабміну Тимошенко.
В останні дні уряду Тимошенко Немодрук взагалі себе не завантажувала. За інформацією автора, отримуючи зарплатню, вона майже два місяця не з’являлася на роботі, а роз’їжджала по закордонах.
Коли автор друкував всі три свої авторські розслідування про діяльність Наталі Немодрук, коментатори на форумах «біло-блакитної» орієнтації аж слиною захлиналися. Мовляв, тільки в уряді Тимошенко може процвітати така нечувана корупція.
Нині ми маємо владу Партії Регіонів, і, що найцікавіше, в новому уряді Немодрук не тільки не втратила посаду, а вже відчуває себе королевою. За останньою інформацією, вона йде на підвищення в заступники міністра економіки.
ДАЛІ БУДЕ...