І тепер весь цей товар розпродається під свята майже задарма. Хоча звичайно ділки тіньового алкогольного ринку працюють не у збиток собі. Якщо їх горілка коштує так дешево, це означає, що Державний матеріальний резерв продав спирт взагалі за дріб’язок. Отже, можна лише уявити, скільки втратив державний бюджет на цій оборудці та скільки втратить в час обвалу офіційного горілчаного ринку.
Разом з тим керівництво Держкомрезерву, що організовувало масовий викид етилового спирту, не понесе жодної відповідальності. Це без сумніву! Хоча б тому, що якраз напередодні обвалу горілчаного ринку керівник головної комори держави Сергій Ганжа полишив свою посаду. Він подався в довірені особи кандидата в Президенти Володимира Литвина.
В принципі, він вчасно дременув з Держкомрезерву. Ще трохи, і ця державна структура з величезним скандалом піде на дно. Адже за час свого головування Ганжа випотрошив з головної державної комори все, що міг, залишивши мільйонні борги.
Ситуація у Державному матеріальному резерві така, що для прем’єр-міністра Юлії Тимошенко призначення нового керівника Держрезерву стало справжньою головною біллю. З однієї сторони, вона не хотіла призначати на керівництво людину зі своєї команди, щоб пізніше пляма по грабунку Держкомрезерву не лягла на її репутацію. Адже нині Тимошенко може кивати на Володимира Литвина, бо Сергій Ганжа був призначений по квоті БЛ. З іншої сторони, пустити чужого - це розкрити реальний стан справ у Держрезерві.
Красивий вихід із ситуації так і не був знайдений, і новим керівником розграбованого Держрезерва став такий собі пан, якого звуть Володимир Альохін. Це колишній заступник керівника Держкомрезерву в 2008 році, також екс-народний депутат, колишній перший заступник губернатора Дніпропетровської області, ще раніше керівник секретаріату міністерства АПК, перед цим голова райадміністрації Синельниківського району Дніпропетровської області. Паралельно з офіційною роботою на всіх цих посадах Альохін виконував неофіційні функції помічника Іван Кириленка - керівника фракції БЮТ. І цим в принципі все сказано.
Щоправда обговорювати діяльність Володимира Альохіна на посаді Держкомрезерву немає сенсу. По-перше, він очолює цю структуру лише кілька днів, по-друге - реально він керує не матеріальним резервом, а лише пустою шкарлупою.
Отож, актуальніше звернути увагу до попередньої команди, що випила яєчко. Ця команда на чолі з Сергієм Ганжою прийшла у Держкомрезерв не так давно - в кінці 2008. Юлія Тимошенко таким чином розплатилася з Володимиром Литвином за його політичну лояльність та коаліцію з БЮТ.
Не минуло кілька тижнів роботи цієї команди, як вона привернула увагу автора цієї статті. Привернула прикладом невмотивованого марнотратства. Нове керівництво, тільки облаштувавшись на новому місці, закупило десяток новеньких службових автомобілів. Серед них було кілька джипів і два піжонських Лексуси віп-класу (кожен за 1 млн. 320 тисяч грн). І це при тому, що Держкомрезерв і так мав достойний парк автомобілів, в тому числі представницький Лексус.
Цинічне нахабство у питанні закупівлі автомобілів не мало меж. По-перше, авто були куплені в самий розпал економічної кризи! По-друге, за них було заплачено суму, що на третину перевищувала ринкову вартість автомобілів у офіційних салонах!
Попри те, що автор опублікував результати свого журналістського розслідування стосовно автомобілів, керівник Держкомрезерву Сергій Ганжа жодним чином не постраждав. Він не прогнівив свого прем’єр-міністра, яка перед цим закликала державні структури утриматися від бюджетних витрат на предмети розкошів. Крісло під ним навіть не хитнулося.
Зате за невідомих причин, певно за гроші, в мережі інтернет зникли всі статті, присвячені автомобілям Держкомрезерву з назвою «Кому криза, кому Лексус» (частина перша, друга і третя). Нині неможливо знайти жодної публікації на цю тему, зник не лише оригінал, а і передруки в багатьох інтернет-газетах.
Комусь може здатися, що купівля дорогих службових авто - це дріб’язок. Що таке кілька мільйонів грн., відданих за автомобілі, коли у системі Держрезерву крутяться мільярдні кошти? Але, як виявилося згодом, автомобілі були лише видимою частиною айсбергу махінацій, що прокручувались у системі Держкомрезерву протягом останнього року.
Кабінет Ганжі
Нещодавно автор мав нагоду ознайомитися з даними результатів державного аудиту Держкомрезерву за рік керування Сергія Ганжі. Треба сказати, документи вражають! На їх фоні «Лексуси» виглядають нікчемними блощицями.
Наведу лише одну цифру цього звіту. Цитую: «У результаті пониження цін, під час проведення аукціонів з реалізації матеріальних цінностей з державного резерву, різниця між стартовою ціною і ціною продажу, станом на 01.09. 2009 склала 857.808, 5 тисяч грн., які становлять недоотримані можливі надходження до спеціального фонду державного бюджету».
З цих пір минуло ще три місяці, а це означає, що автор не помилиться, якщо округлить цифру коштів, які недоотримав державний бюджет України через «благодійний» розпродаж матеріальних цінностей Держкомрезерву, до ОДНОГО МІЛЬЯРДА грн.!
А тепер наведу конкретний приклад, в який спосіб через аукціони державний резерв грабував бюджет.
Таке стало можливим через специфіку діяльності Держкомрезерву. Справа в тому, що будь-яка матеріальна цінність, закладена в державну комору, не може там лежати роками. Час від часу її треба «освіжувати». Тобто продавати те, що залежалося, і купувати те саме, але свіженьке. Зрозуміло, що втрати від такого бізнесу неминучі. Але мінусову різницю, яку на «освіженні» у цьому році організував державний резерв, неможливо називати втратами. Цьому є лише одне визначення – пограбунок.
Ось конкретний приклад. У червні місяці Держкомрезерв продав ТОВ «Енергомашімпекс» дизельне пальне 23.405 тон закладки 2003-2005 років по ціні 1,5 грн. за літр.
Як тут не згадати, що в цей час ціна на заправках України за дизельне пальне перевалювала через 7 грн. Як тут не згадати, що державна компанія «Укрзалізниця» у цей час витратила півмільярда грн., закупаючи дизельне паливо знов таки по ціні близько 7 грн. за літр з ПДВ.
А Держкомрезерв у цей час займався благодійністю.
При чому та сама фірма «Енергомашімпекс» виграла тендер і на купівлю 15,7 тисяч тон бензину марки А-80 по ціні 1,6 грн. за літр. Той же загадковий щасливець «Енергомашімпекс» придбав у Держкомрезерву в червні паливо для реактивних літаків закладки 2003-2008 року в об’ємі 14,6 тисяч тон за ціною 1,3 грн. за літр. А тепер про найсумніше: за рік перед цим частину цього об’єму палива у розмірі 6,6 тисяч тон Держкомрезерв заклав у свої комори по ціні 9,9 грн. за літр від ТОВ «Європродуктінвест».
Отже лише за рік у структурі державного резерву паливо раптом здешевшело майже у 10 разів! Хіба це не грабунок?
А ще до цього можна додати, що за куплене у кінці 2008 року паливо Держкомрезерв не розрахувався вчасно, отож ТОВ «Європродуктінвест» додатково стягнуло з Держкомрезерву пеню на суму близько 4 з половиною мільйони.
Така ситуація не тільки з паливом. Так керівництво Держкомрезерву працювало з усіма матеріальними цінностями. Тендери реалізовували матеріальні цінності за ціною 25-30% від початкової, також дуже гуманної ціни. Дірка у державному бюджеті, куди мусили йти кошти від реалізації, невпинно розповзалася.
У свій час автор звернулася до заступника Ганжі Миколи Синьковського з питанням, що це за благодійність відбувається на аукціонах Держкомрезерву. У відповідь почула одночасно відверту і цинічну розповідь.
«А що, це нормальна практика», - заявив мені Синьковський. «Ціна встановлюється на аукціоні. Якщо вона нижча початкової, значить так товар і коштує. Ви зрозумійте, ми продаємо матеріальні цінності з простроченим терміном придатності, які можуть піти тільки на переробку», - розповів Синьковський.
«А хіба паливо псується?» - запитав автор.
«Звісно за п’ять років якість погіршується. Окрім того після закінчення терміну зберігання за призначенням його використовувати не можна. Отож ми продаємо по цінах нижче ринкових. Також у зв’язку з економічною кризою у нас не велика кількість учасників, а це, як відомо, не сприяє підняттю ціни», - поскаржився Синьковський.
З кожним реченням заступника Держкомрезерву можна посперечатися.
По-перше, даремно він скаржиться на відсутність охочих прийняти участь в аукціоні. Тендери спеціально організовуються так, щоб у них не брали участь чужі. Наприклад, Держкомрезерв у тендерній документації посилався, що оголошення про тендери друкувалися в «Урядовому кур’єрі». Автор встановив, що досить часто насправді їх не було.
По-друге, аукціони спеціально проводилися на межі або після терміну придатності товару, щоб Держрезерв міг аргументувати занижену ціну продажу.
Інколи в одному об’ємі продавалися матеріальні цінності з простроченим терміном придатності та «свіжачок». Як наприклад, це було у наведеному вище випадку з паливом для реактивних літаків.
І нарешті, зрозуміло, що для деяких категорій матеріальних цінностей термін придатності носив штучний та умовний характер. Адже важко пояснити, до чого тут термін придатності, якщо йдеться, наприклад, про скло, яке також продавалося по ціні втричі нижче початкової.
Таку ситуацію з аукціонами у Держкомрезерві знали і в уряді, зокрема в Мінекономіки, і в Генпрокуратурі. Рахункова Палата України ставила до відома заступника генпрокурора пана Кудрявцева. Однак всіх це очевидно влаштовувало, уряд зумисне зволікав з прийняттям постанови «Про винесення змін до Порядку реалізації матеріальних цінностей держрезерву», які би припинили реалізацію майна за заниженою ціною.
А у державному бюджеті тим часом з’явилася дірка в мільярд гривень. І якби ж це була єдина дірка, що розповзлася за вини безгосподарності керівництва Держкомрезерву!
Наприклад, якби в нашій країні існували справжні правоохоронні структури, вони безумовно би зацікавилися наступним епізодом розповіді «Лівого берега» про діяльність Держкомрезерву.
Історія наступна. За кілька днів після призначення Сергія Ганжі на посаду, у Держкомрезерву з’являються три нові рахунки в Банку «Європейський»: один у гривні, другий у доларах, третій в Євро. Навіщо Держкомрезерву ці рахунки, якщо державна структура до цього обслуговувалася у п’яти різних банках, в тому числі в державних? Навіщо під час кризи, коли уряд рекомендує державним структурам тримати кошти у державних банках, Держкомрезерв відкриває рахунки у банку, де засновники - доволі сумнівні особи, за якими тягнеться шлейф збанкрутілих фінансових установ? І нарешті, чому правоохоронні органи не зацікавилися долею рахунків Держкомрезерву після того, як банк «Європейський» таки збанкрутів?
Дійсно так і було, у серпні цього року НБУ оголосив про ліквідацію цієї фінустанови. Так що керівництво Держкомрезерву з умислом відкрило рахунки у цьому банку, знаючи про його швидке банкрутство?
Суцільні знаки питання, і, нажаль, жодної правоохоронної структури, яка би дала на них відповіді.
А тепер про найголовніше. Як відомо, гроші живуть за законом збереження енергії. Тобто, якщо вони пропадають з державної структури, то обов’язково виникають у приватних кишенях.
Чиїх? Якщо слідувати за правилами банальної логіки, треба питати з тих, хто керував, хто призначав, чия це була квота.
Отже ключове питання: хто такий Сергій Ганжа? Колишній керівник служби безпеки Київської області, якого пішли з посади у 2005 через одну скандальну бензинову авантюру, яку покривав особисто Ганжа. Про це в свій час писав журналіст Володимир Бойко.
Згодом Ганжа сплив на керівництві СБУ в Дніпропетровській області, потім став заступником мера Дніпропетровська, а в Держкомрезерв потрапив по квоті блоку Литвина. Конкретно, його привів авторитетний литвинівець Ігор Шаров. У цей рік автору неодноразово випадало щастя спостерігати цю парочку в кулуарах Верховної Ради.
Також Ганжу помічали у компанії головного спонсора Володимира Литвина – бізнесмена Василя Хмельницького, спеціаліста по різним тендерним схемам. Зокрема, людина Хмельницького керує тендера в «Укрзалізниці».
Хоча наївно вважати, що весь смалець з Держрезерву був знятий командою Литвина. Не слід забувати, що серед заступників Ганжі з самого початку знаходилися люди, близькі до БЮТ. Наприклад, Анатолій Шостак, що керував Держкомрезервом в 1995-1996 році, коли ця структура мала активні контакти з ЄЕСУ. Не слід забувати, що головний помічник Ганжі в сумнівних схемах держрезерву Сергій Краснокутський нині облаштувався в Міністерстві економіки.
Однак звичайно головну відповідальність за сумну ситуацію в Держкомрезерві повинен нести самий «моральний» політик України Володимир Литвин. Його квота - отже його відповідальність. Тим паче, що представників Литвина в уряді було зовсім небагато, а отже він, Володимир Михайлович мусив бути в курсі діянь своїх людей.
Отже час підкорегувати рекламні плакати Литвина згідно наслідків роботи його команди при владі. На честь обвалу ринку горілчаних виробів, наприклад, можна повісити такий варіант: «Тільки він гідний бути президентом країни алкашів».