Народився 18 листопада 1961 року в місті Коростень, Житомирської області.
1983 року закінчив Київський університет за спеціальністю «Романо-германські мови і література». Володіє англійською, німецькою, французькою, італійською, польською мовами.
Починав кар'єру в комсомольських організаціях Української РСР, працював у Житомирському обкомі комсомолу.
1986 року переїхав до Москви разом з призначеним першим секретарем Центрального комітету ВЛКСМ Віктором Мироненком.
З початку 1990 років працював у Управлінні міжнародного співробітництва держкомітету РФ з вищої освіти, в 1993—1995 рр. був асистентом голови Державного комітету РФ з вищої освіти Володимира Кинельова, заступник начальника Управління міжнародного співробітництва Міністерства загального та професійного освіти РФ; займався питаннями організації міжнародних академічних обмінів студентів та учнів.
З 1996 року — в податкових і правоохоронних органах, був керівником Департаменту кадрової політики, начальника Управління внутрішньої безпеки та захисту інформації міністерства РФ з податків і зборів, першого заступником начальника Головного управління безпеки і боротьби з корупцією, начальника Управління інформації і громадських зв'язків Федеральної служби податкової поліції РФ.
2000 — закінчив Всеросійську державну податкову академію за фахом «юриспруденція». Кандидат економічних наук.
З 2003 року — служить в органах внутрішніх справ. Обіймав посади — начальника Федеральної служби з економічних і податкових злочинів МВС Росії; начальника управління правового регулювання і організації міжнародної взаємодії Департаменту економічної безпеки МВС Росії.
28 серпня 2003 року отримав звання «генерал-майор міліції».
12 травня 2006 року призначений заступником начальника Національного Центрального Бюро Інтерполу при МВС Росії — начальником Російського національного контактного пункту із взаємодії з Європолом.
14 червня 2011 року отримав спеціальне звання генерал-майора поліції. Призначений начальником Національного центрального бюро Інтерполу Міністерства внутрішніх справ РФ.
10 листопада 2016 року на 85-й Генеральній Асамблеї (ГА) Інтерполу, начальник Національного центрального бюро (НЦБ) Інтерполу МВС Росії генерал-майор поліції Олександр Прокопчук був обраний на посаду віце-президента Інтерполу.
Водночас радник голови МВС Антон Геращенко опублікував у facebook іншу біографію російського "силовика".
"У нас є незаперечна інформація, що Олександр Прокопчук, головний кандидат на пост нового президента Інтерполу, є кадровим співробітником російської розвідки, інфільтрованим в Інтерпол", - написав Геращенко.
Так, за його інформацією, наприкінці 1980-х років Прокопчук був співробітником першого відділу управління РТ ПГУ КДБ СРСР. Працював під прикриттям Інституту російської імені Пушкіна. Займався розробкою перспективної агентури серед студентів зі США та Європи. 1991 року переведено "американський" відділ Першого Головного Управління КДБ (Стратегічна розвідка).
У другій половині 1990-х був співробітником резидентури СЗР у Вашингтоні. Займався шпигунством проти США.
2003 року Прокопчука було переведено до органів МВС РФ у рамках кампанії зміцнення міліції кадрами зі спецслужб. Але він, як і раніше, був і залишається співробітником спецслужб РФ.
«Якщо Прокопчука буде обрано президентом Міжнародної поліцейської організації, то це означатиме підпорядкування Інтерполу російським спецслужбам та остаточну дискредитацію цієї організації», - вважає Антон Геращенко.
Закінчення повноважень – у 2019 році.
Брат — Прокопчук Ігор Васильович (1968), український дипломат. Постпред України при ОБСЄ.
19.04.2023