Народився 23 жовтня 1948 року в Києві, українець.
1971-го закінчив Київський технологічний інститут легкої промисловості за спеціальністю "інженер хімік-технолог". А через рік - Вищі курси КДБ СРСР у Мінську. Пізніше, 1986-го, в порядку підвищення "гебешної" кваліфікації закінчив Вищу Червонопрапорну школу КДБ СРСР.
09.1972—03.1982 — оперуповноважений, старший оперуповноважений, заступник начальника відділу, начальник відділу УКДБ УРСР по м. Києву та Київській області.
03.1982—10.1990 — старший оперуповноважений, начальник відділу, заступник начальника відділу УКДБ УРСР по Рівненській області.
10.1990—07.1991 — у діючому резерві КДБ СРСР.
07.1991—01.1992 — заступник начальника УКДБ УРСР по Рівненській області.
01.1992—08.1993 — начальник УСБУ в Тернопільській області.
08.1993—03.1994 — начальник Управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ.
03.1994—07.1994 — заступник Голови СБУ — начальник Управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю.
З 21.07.1994 — в.о. Міністра, 28.07.1994—03.07.1995 — Міністр внутрішніх справ України.
03.07.1995—22.04.1998 — Голова СБУ.
04.1998—02.2001 — перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони.
10.02.2001—02.09.2003 — Голова Служби безпеки України.
02.09.2003—20.01.2005 — Секретар Ради національної безпеки і оборони України.
Звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я з правом носіння військової форми (12.02.2005).
08.2006—01.2007 — радник Голови СБУ.
11.2006—01.2007 — радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах.
Помер 4 січня 2023 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Дружина Валентина В'ячеславівна — кандидат хімічних наук, професор; син Віктор (1971); дочка Олена (1983).
За роки служби Володимир Радченко був удостоєний низки різних нагород, у тому числі "Ордена Богдана Хмельницького" ІІІ ступеня. Президентом Леонідом Кучмою він двічі нагороджувався іменною вогнепальною зброєю.
12.06.2023