День Святого Миколая

Християнське свято

День Святого Миколая - день святкування та пам'яті християнського Святого Миколая Мирлікійського (Чудотворця). День Святого Миколая відзначається християнськими церквами 6 грудня (за григоріанським та новоюліанським календарям). За юліанським календарем у XX-XXI століттях свято припадає на 19 грудня.

З 2023 року День святого Миколая українці святкуватимуть за новим юліанським календарем. Якщо до цього віряни вшановували святого Миколая 19 грудня, то після переходу на новий календар його святкують 6 грудня.

Історія

День Святого Миколая має релігійне коріння та традиції святкування, вироблені у народі століттями. Православні вшановують Святого Миколая, відомого багатьма чудесами, 6 грудня. З 2023 року День Святого Миколая українці святкуватимуть за новим юліанським календарем. Якщо віряни святкували День Святого Миколая 19 грудня, то після переходу на новий календар його святкують 6 грудня.

Миколу називають наслідувачем святого життя Христа та носієм чесноти. Католики вшановують пам'ять Св. Миколая щорічно 6 грудня як покровителя мандрівників та дітей.

Миколая високо шанують на Сході та Заході, його ім'я оточене масою народних сказань. Численні оповіді про зцілення, що походять від ікон Миколи. Є легенди про заступництво моряків і мореплавання, захист від пожежі, про будівництво храмів, про покарання провісників погоди, про допомогу одружених, про дбайливе ставлення до дітей.

Різдвяні свята у Європі розпочинаються саме з дня св.Миколая. У Х столітті в Кельнському соборі в день пам'яті Миколи учням церковно-парафіяльної школи почали роздавати солодощі, а пізніше в Німеччині в будинках почали вивішувати черевики або шкарпетки для того, щоб Святий Миколай поклав дітям подарунки. Ці традиції швидко розповсюдилися по всій Європі. Щоправда, подарунки отримують цього дня лише слухняні діти, а на неслухняних чекають різки. Але в очікуванні свята діти намагаються не пустувати і без подарунків від св. Миколи не залишається ніхто.

Згідно з однією з легенд, у давнину в місті Мира (на південному заході Малої Азії) жив юнак, на ім'я Микола. Він був єдиним сином багатих батьків, але рано осиротів. Микола жив зануреним у світ науки, із дому виходив рідко. Якось від старого слуги юнак дізнався, що одна бідна дівчина, яка жила на околиці міста, не може вийти заміж, бо не має посагу. "У мене є все, що я хочу. А десь поруч страждають люди", - подумав Микола. Він узяв зі скарбниці потрібну суму і під покровом ночі, накинувши темний плащ із каптуром, щоб його ніхто не впізнав, пробрався до будинку дівчини і підкинув пакунок із грошима їй у вікно. Вранці містом пройшла чутка, що приходив ангел небесний.

Ще багато добрих справ здійснив Микола для бідних городян, залишаючись непоміченим і бентеживши все місто. Він непомітно приносив у їхні будинки іграшки та теплі речі для дітей, ліки для хворих. З того часу щороку у грудні святий Миколай приходить на землю і приносить дітям подарунки.

Традиції на Миколая

Традиція святкувати День святого Миколая з’явилася в середньовічній Німеччині, де батьки дарували дітям новий одяг, ласощі, іграшки та шкільне приладдя. Аби малюки повірили в чудеса Божого Угідника, дорослі підкладали їм подарунки таємно, вночі. З Німеччини звичай шанувати Миколая розповсюдився на сусідні країни, зокрема на Польщу, звідки, скоріше за все, і перейшов на Правобережну Україну, яка тоді перебувала під Річчю Посполитою.

За іншою притчею, традиція класти подарунки під подушку та вішати шкарпетки на камін з’явилася, коли Миколай вирішив допомогти трьом сестрам, з якими через бідність ніхто не хотів брати шлюб. Миколай підкинув їм вночі невеличкі мішечки з золотом, які впали у шкарпетки, що сохнули біля камінної труби. Згодом Миколай продовжив робити подарунки всім нужденним, залишаючись при цьому непоміченим.

В Україні існує багато традиції святкування Дня святого Миколая. У селян на Слобожанщині було заведено збиратися разом після служби в церкві та варити пиво. Дітям до цього свята готували особливе печиво — миколайчики. На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, готуючи кутю й узвар. На Поділлі чекали “полазника” — людину з позитивною енергією, яка першою має зайти до хати.

Ще однією доброю традицією є звичай миритися зі своїми ворогами: "На Микольщину клич друга, клич і ворога, обидва будуть друзі". Дівчата, які готувалися йти під вінець, наводили лад у своїх скринях: готували одяг і прикраси, в яких мали зустрічати сватів.

Чоловіки мали першими прокинутися зранку, обійти свій двір, обов’язково нагодувати худобу та промовити: "Дай, Боже, добрий день. Щоби худібонька здорова була, та й я з тобою, ще й зі своєю жоною". Вважалося, що в іншому разі на сім’ю чекатиме велике горе. На Київщині худобу окропляли свяченою під час служби водою і просили вберегти господарство й усю родину від біди та нещастя. Миколай також вважається покровителем бранців та подорожувальників і, зокрема, моряків.

З часом серед дітей з'явилася традиція надсилати листи до Святого Миколая, в яких вони перераховували добрі справи, просили вибачення за погані та просили подарунків. Цю традицію натепер перейняли й дорослі, які напередодні 19 грудня шукають, що подарувати на Святого Миколая. Також у цей день читають вірші про Миколая.

Вважається, що це свято – останній день, коли можна віддати всі борги, інакше сім'я в наступному році бідуватиме.

26.05.2024