Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів

Міжнародна пам'ятна дата

Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів - міжнародна пам'ятна дата, день жалоби, який відзначають щороку 11 квітня в пам'ять про в'язнів фашистських концентраційних таборів гітлерівської Німеччини в період із 1933 до 1945 року, до початку і під час Другої світової війни (1939-1945).

Історія

Концтабори - це місця ув'язнення великих мас людей, поміщених туди за політичними, соціальними, расовими, релігійними та іншими ознаками. Широке поширення вони набули в роки Другої світової війни і були розташовані як у самій фашистській Німеччині, так і на окупованих нею територіях.

22 березня 1933 року в Дахау почав діяти перший концентраційний табір у нацистській Німеччині, а наступні роки фашисти створили величезну мережу цих таборів, перетворених на місця організованого систематичного вбивства мільйонів людей.

Загалом на території Німеччини та окупованих нею країн діяло понад 14 тисяч концтаборів, гетто та в'язниць. В'язнів нацисти спалювали в печах крематорію (іноді живцем), цькували в газових камерах, катували, ґвалтували, морили голодом і при цьому змушували працювати до повної знемоги; у в'язнів брали кров для солдатів вермахту, проводили над ними страшні медичні експерименти, випробовували на людях нові препарати.За визнанням самих есесівців, в'язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.

У березні 1945 року біля Бухенвальда (найбільшого концентраційного табору) спалахує збройне повстання, організоване міжнародними силами самих ув'язнених. Коли до концтабору Бухенвальд увійшли американські війська, повсталі вже здійснювали контроль за табором смерті. Значною мірою завдяки цьому нацисти (охорона СС) не встигли замість слідів своїх страшних злочинів і свідчення в'язнів дійшли до міжнародного Нюрнберзького трибуналу. 11 квітня - день входження американських військ на територію Бухенвальда - і був прийнятий ООН як дата, коли планета відзначає "Міжнародний день звільнення в'язнів фашистських концтаборів".

За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли понад 20 мільйонів людей із 30 країн світу, з них 5 мільйонів – громадяни Радянського Союзу. Приблизно 12 мільйонів людей так і не дожили до визволення, серед них близько 2 мільйонів дітей.

На Нюрнберзькому процесі 1946 року міжнародний суд визнав, що ув'язнення в неволю мирних громадян іноземних держав, так само як і використання в примусовому порядку їхньої праці на користь Німеччини, є не лише військовим злочином. Він був кваліфікований як злочин проти людства.

Марші смерті та звільнення концтаборів

Незадовго до кінця війни нацисти докладали чимало зусиль для приховування злочинів.

Табори руйнували, а трупи вбитих, які спочатку закопували в ровах, змушували викопувати ув’язнених. Їх намагалися масово спалювати в печах крематоріїв, на гігантських вогнищах, але це вдавалося не завжди — наступ Червоної армії та військ союзників ішов досить швидко.

Тому німці починали масово переводити ув’язнених з таборів — здебільшого пішки. Ці переходи отримали назву «марші смерті».

Найбільші «марші смерті» пройшли взимку 1944-1945, коли Червона армія почала визволення Польщі. Всього на 15 січня 1945 року в німецьких концтаборах перебувало 714 211 ув’язнених (511 537 чоловіків і 202 647 жінок). За підрахунками німецького історика Мартіна Брошата (Martin Broszat), третина цих ув’язнених загинула під час «маршів смерті».

Усього відомо близько 50 таких маршів. Найбільші — з Освенцима, Дахау, Бухенвальду. Нацисти вбивали ув’язнених великими групами до, під час і після маршів.

11 квітня 1945 року розпочалося повстання в Бухенвальді. Повсталі зуміли зібрати саморобний радіопередавач і зв’язатися з командуванням 3-ї армії союзників генерала Паттона.

Незабаром передові частини американців увійшли в табір.

Цей день і став Міжнародним днем звільнення в’язнів фашистських концтаборів.

Усього нацисти збудували 14033 концтабори.

На територіях, підконтрольних гітлерівцям, у концтаборах, таборах смерті, в’язницях перебувало понад 20 мільйонів осіб із 30 країн світу. 12 мільйонів не дожили до звільнення. Серед загиблих — 5 млн громадян СРСР, а також 6 мільйонів євреїв з різних країн.

Нацизм став і залишається єдиною системою, яка поставила знищення цілих народів на потік. Єдиною державою, яка будувала табори смерті, є нацистська Німеччина, розгромлена силами Антигітлерівської коаліції.

Будь-які спроби виправдати ці злочини є злочином перед пам’яттю про загиблих.

11.04.2017