Свято Вознесіння Господнього належить до числа 12 найбільших свят у церковному році й безпосередньо пов’язане зі святом Воскресіння Ісуса Христа. Святкується воно на сороковий день після Великодня.
Згідно із текстами Нового Завіту Вознесіння Господнє – день, коли Ісус Христос вознісся на Небо і сів "праворуч Отця". Ісус Христос явився своїм учням у Єрусалимі та звелів чекати пришестя Святого Духа. Він піднявся з учнями на гору Єлеонську, де востаннє благословив їх і вознісся на небо.
Майже всі християнські свята тісно перегукуються із язичницькими обрядами. Так за народними віруваннями цей день символізував початок літа, коли весна вже відступає, а природа буяє розквітом. Пращури, які спостерігали за природою, говорили, що після свята змовкають зозулі, а жито починає колоситися. Високе і ясне сонце на небі віщувало добрий врожай, натомість дощі і грози були ознакою неврожаю.
Після Великодня і до цього дня ворота Раю і Пекла лишалися відкритими, душі праведників відвідували землю, а грішники менше відчували муки. У багатьох цей день слугує поминальним. Господині печуть пироги-драбинки і відносять на могилу покійним.
Дівчата у цей день “хрестили та хоронили зозулю”. Пташку робили із трави “зозулині сльози”, але форму надавали людську. Наряджали у спідницю, затикували квітками і намистом. Далі було хрещення. Імпровізовану ляльку садили на дерево, прикривали хустиною і три рази перехрещували. Дівчата обмінювалися хустками, дукачами і співали пісень. Того ж дня треба було і поховати “пташину” – її закопували у землю, але щоб інші не знали де. Після – бенкетували, співали і розходилися по домівкам. Це був суто дівочий обряд, хлопців не допускали. Ніхто крім учасниць не повинен знати, де “хрестили і поховали птаху”.
21.03.2024