Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу і міністр оборони Егуд Барак хотіли б атакувати ядерні об'єкти Ірану наступної осені, але наразі не отримали підтримки командування армією і спецслужбами.
Керівник військового відомства, як сказано в публікації, визнає, що Іран не залишить атаку без відповіді, залучивши, зокрема, ліванський рух "Хезболла" з його тисячами ракет, і кожен день конфлікту обійдеться Ізраїлю в півтора мільярда шекелів (375 мільйонів доларів).
Разом із тим Барак упевнений, що Ізраїль вистоїть і не стане ізгоєм в очах міжнародної спільноти, яка робить ставку на продовження переговорів і санкцій у вирішенні іранської ядерної проблеми, пишуть автори статті Нахум Барнеа та Шимон Шиффер.
Зі свого боку, Нетаньягу, йдеться в публікації, впевнений, що нинішня американська адміністрація, незважаючи на всі запевнення, не зможе вчасно зупинити Іран на шляху до атомної зброї. "Едіот Ахронот" уточнює, що Нетаньягу і Барак схиляються до того, щоб ударити до листопадових виборів у США.
"Нетаньягу і Барак вважають, що ціна, яку доведеться заплатити за атаку, окупиться тим, що іранська ядерна програма буде відкинута назад, тоді як військовий істеблішмент дотримується протилежної думки", - сказано в статті.
Відлунням закулісних суперечок стала гучна фраза прем'єр-міністра в недавньому телеінтерв'ю про те, що рішення про бомбардування Ірану ухвалить політичний ешелон, а військові будуть його виконувати. Тоді ж Нетаньягу нагадав, що його попередник Менахем Бегін 1981 року розпорядився розбомбити ядерний реактор в Іраку, незважаючи на заперечення армії та спецслужб.
До противників негайної військової операції проти Ірану газета зараховує начальника генштабу Бенні Ганца, командувача ВПС Аміра Ешеля, директора зовнішньої розвідки "Моссад" Таміра Пардо, голову військової розвідки АМАН Авіва Кохаві і навіть президента Шимона Переса, який наділений переважно представницькими повноваженнями, але має великий особистий авторитет у країні і за її межами.
"Немає ні одного рівня державної верхівки, чи то військове командування, керівництво спецслужб, чи навіть президент, який виступав би за те, щоб Ізраїль зараз атакував Іран", - наголошено у статті.
Оглядачі також подають думку "багатьох у США, зокрема чиновників, які переконані, що Нетаньягу і Барак прагнуть втягнути Америку, попри її волю, у війну проти Ірану".
Практично всі найбільші газети Ізраїлю винесли тему іранської загрози на перші шпальти п'ятничних, найбільш читаних, випусків.
Газета "Маарів" публікує результати опитування ізраїльтян, понад 40% яких назвали військову акцію єдиним способом не дати Ірану отримати атомну зброю, в ефективність санкцій і переговорів вірять удвічі менше респондентів.
"Гаарец", своєю чергою, подає коментарі не названого можновладного ізраїльського чиновника, який назвав нинішній стан Ізраїлю набагато складнішим, ніж перед Шестиденної війною 1967 року, коли країна побоювалася вторгнення кількох арабських армій і завдала удару на випередження. Він намалював похмуру картину трансформації близькосхідного регіону в разі появи в іранців ядерної зброї та закликав не драматизувати втрати від можливої операції проти Ірану.
"Прогнозоване число загиблих у тилу в разі війни з Іраном, "Хезболлою" та ХАМАСом менше від втрат, яких зазнав четвертий батальйон бригади "Харель" 1948 року (під час першої арабо-ізраїльської війни). Але 1948 року всім було зрозуміло , що ми не маємо вибору, і це додавало нам сили і певності", - цитує "Гаарец" ізраїльського чиновника.
Місцеві ЗМІ раніше писали, що в разі конфлікту з Іраном і його союзниками військові прогнозують загибель близько 300 осіб в Ізраїлі.
"Пам'ятайте, що з будь-якого боку, включно з аспектом збереження людських життів, боротьба з ядерним Іраном буде значно важчою, ніж дії, спрямовані на те, щоб не дати йому отримати атомну зброю", - сказало джерело видання.
Лідери Ізраїлю вважають Іран - з його атомним проектом, ворожою риторикою керівництва і підтримкою антиізраїльських сил по всьому Близькому Сходу - загрозою існуванню єврейської держави і закликають міжнародну спільноту до рішучих заходів для її нейтралізації, не виключаючи при цьому й самостійного проведення військової операції.