Збірна Росії провалилася на ЧС в Бразилії. Вихованці Капелло, набравши два очки, фінішували у групі на третьому місці, пропустивши в плей-оф не тільки потужну Бельгію, а й Алжир. Для "Лисиць пустелі" це перший подібний успіх.
Російські журналісти після матчу не приховували свого сарказму стосовно головного тренера Фабіо Капелло. На їх думку, найдорожчий тренер мундіалю мусить піти.
"Спорт-Экспресс": "Команда Росії не виходила з групи НІ-КО-ЛИ. Востаннє це сталося ще за часів СРСР. 28 років тому. У 1986-му. Ось і знову не вийшли. Значить, Росія без плей-оф - аксіома? Правило, яке взагалі не знає винятків? Якщо так, то в чому трагедія?
Фабіо Капелло вже багато разів пояснював, а ви чомусь ніяк не затямите (зараз я заздалегідь процитую його післяматчеву промову): вибір у тренера мізерний - через ліміт і малу кількість клубів у РФПЛ виступають всього 64 громадяни Росії; їх мало, вони кволі, на відміну від Суареса беззубі і помітно поступаються всьому цивілізованому світу в майстерності, оскільки варяться з року в рік в одній і тій самій російській каші із золотим маслом; був єдиний геніальний - але на біду виявився хворим; і взагалі для Росії участь в чемпіонаті світу після перерви у 12 років - вже свято.
Навіть якби в команді дійсно грали три бездарні каліки, а не 23 міцні футболісти - все одно ми приїхали на чемпіонат світу! Приїхали на свято, яке збірна начебто нам і подарувала. А в результаті у нас вкрали і свято, і збірну.
Зараз, поки емоції ще свіжі, я скажу все що думаю. Капелло привіз на велике світове шоу у всіх сенсах не артистів, а в'язнів. У казковому містечку Іту він побудував свій маленький, любий його серцю табір - зовсім не піонерський. І на полі, і після тренувань ми бачили зашорених, затюканих, переляканих людей. Крок убік - розстріл. Найменший спротив тренерській установці - заслання. Наші гравці, я знаю, тремтіли, коли тренер просто дивився в їхній бік. Вони боялися Бельгії й Азара, боялися Кореї. За рахунку 1:0 здрейфили, граючи проти Алжиру! Алжиру, чию оборону небудь інша команда перетворила б на сито.
Збірна понад усе на світі боялася пропустити і програти. Тому й пропускала, і програвала".
Sports.ru: "Поки глядач дивиться на збірну Росії з подивом, злістю чи позіханням, Фабіо Капелло не має жодних почуттів. Капелло 68 років. Він чинив так занадто часто, багато вигравав і завжди плював на те, що думають про його способи домагатися результату.
Капелло настільки послідовний і механістичний, що навіть сценарії чемпіонатів світу у його команд збігаються. Згадайте Англію на ЧС-2010 - підбадьорлива кваліфікація та кошмарний турнір: помилка воротаря в першому матчі, нічиї, сумний футбол, Німеччина в 1/8 фіналу. Для повторення цього шляху Росії залишався один крок. В Англії Капелло навіть і не думав визнавати якісь помилки, він так само казав, що будує команду на майбутнє, стоїть біля цегляної кладки із засуканими рукавами і кельмою в руці. Не заважайте, приходьте через кілька років.
Штука в тому, що професіоналізм Капелло у зведенні цегляної стіни досить складно оскаржити - мало у кого вистачить для цього авторитету. Але вже зараз, після чемпіонату світу, де до очікування результату у будь-якого вболівальника додається бажання радіти після гри своєї команди, можна сказати, що цю радість Капелло не подарує Росії ніколи. До складу розчину для укладання емоції не входять.
У цьому мені бачиться головна проблема союзу Капелло і Росії - тут почуття, які викликає гра збірної, набагато важливіші, ніж результат. Ми всі дивилися решту матчів чемпіонату світу і тепер можемо чесно зізнатися: найнуднішою, найменш яскравою, найбанальнішою з 32 команд чемпіонату була Росія.
Яким ви запам'ятаєте ЧС-2014? На нього у нас не було ані надії, ані по-справжньому сильного розчарування. Ані п'яти голів Саленко, ані промаху Бесчастних, ані сліз Сичова, ні поганого, ні доброго - нічого".
Георгій Черданцев (російський коментатор): "Час казарми минув. З будь-якою командою. Особливо з такою, як Англія чи Росія. Де імперських амбіцій в крові стільки, що не витравиш, як у нас, десятиліттями соціалізму. Капелло цього не зрозумів. Він дуже, підкреслюю, дуже кваліфікований тренер, але він старомодний. Він відстав від життя. Боюся, від футбольного теж.
Це людина, яка не вміє визнавати помилки. Ну, хоч би слово про те, яких помилок допустив тренерський штаб. Ні, в усьому винен суддя і лазерний промінь, який
, як сказав Акінфеєв, йому не заважав.
Це не солідно. Упертість - гарна якість, яка, як підказав колега у репортажах Геніч, доречна, коли ти ставиш на зеро. Але потрібно вміти визнавати свої помилки".
«Советский спорт»: "Те, що зобразила збірна Росії на цьому турнірі, язик не повертається назвати футболом рівня чемпіонату світу. Забавки в ура-патріотів закінчуються з фінальним свистком: на груповому етапі російська команда була однією з найслабших і бездарних, сумних і безликих. Якщо хто і помітить нашу відсутність в плей-оф, то тільки щоб зайвий раз познущатися.
Що творив Фабіо Капелло, під грифом "цілком таємно" закривши команду на тривалих зборах, не знає навіть він сам. Точно не Коста-Ріку і навіть не Мексику.
Трагедія в тому, що до цього чемпіонату світу збірна Росії підійшла абсолютно не готовою. Тільки "фізика", і крім "фізики" - порожнеча. Скільки за ці три матчі наша команда провела класних атак? А скільки цікавих комбінацій розіграла? Всі атаки, всі комбінації будувалися на одному-єдиному принципі - стихійності. Простіше, дворова стійка "бий - біжи" замість відшліфованої організації гри. У тактичному оснащенні суцільний примітив: затяжний вихід з оборони, відсутність другого темпу атаки, нульові стандарти - це навіть не минуле століття, це темне Середньовіччя".