На Євро-2008 збірна Росії здивувала всіх, пробившись до квартету найсильніших команд Європи. Тоді з росіянами працював голландець Гус Хідlінк. Багато в чому той успіх пов'язують з Раймондом Верхейном, який в штабі Хіддінка відповідав за фізичну підготовку футболістів. Окрім збірної Раймонд допомагав Діку Адвокату в "Зеніті". Однак більше успіхів Верхейн не досягав. Зараз голландець очолює World Football Academy і читає лекції в Японії, США.
Верхейн вважає що російський (радянський) футбол гублять психологія, алкоголь і... Валерій Лобановський.
"Ми з Діком Адвокатом працювали над підготовкою "Зеніту" до сезону-2008. Програма зборів була розрахована на шість тижнів - це був досить великий комплекс вправ.
"Зеніт" навесні виграв Кубок УЄФА, але восени провалив Лігу чемпіонів і чемпіонат Росії. Одна з причин, чому так сталося, - росіяни гравці. Ні-ні, я не кажу, що вони були поганими. Без російських гравців "Зеніт" взагалі навряд чи зміг би щось виграти, але на зборах їм безумовно було складніше всіх. Вони звикли до серйозних навантажень, які зазвичай дають тренери в Росії, і ніяк не могли зрозуміти, що треба не просто упахатися на зборах, а ще й зуміти зберегти свіжість під час сезону.
Росіяни постійно себе перевантажували - особливо Погребняк, Анюков і ще декілька людей. Так, це призвело до швидкого набрання форми взимку 2008-го і допомогло виграти Кубок УЄФА. Але ми з Адвокатом хотіли, щоб у команди залишилися сили і на осінь, тому часто замість інтенсивних тренувань проводили фітнес-заняття для підтримки форми. Але російські гравці не шкодували себе і тренувалися так, наче за ними з бровки досі спостерігає Лобановський. Перетренованість - безумовно, одна з головних проблем радянської школи. Зате я ніколи не повірю людині, яка скаже, що російські футболісти - ледарі.
Проблема зазвичай в психології. Будь-який російський футболіст без проблем може відбігати 90 хвилин в темпі матчу Ліги чемпіонів. Інша справа, що перед грою він може поставити собі питання - а навіщо? І не стане напружуватися. Безумовно, я дуже поважаю Лобановського. Він досяг неймовірних успіхів. Але це не означає, що його методи до цих пір треба застосовувати. Вони були гарні для свого часу, але за ці роки змінилося абсолютно все: інфраструктура, екіпірування, харчування, медицина. Упевнений, що сам Лобановський напевно б поміняв свою програму з урахуванням останніх досягнень. А його послідовники - старомодні, закостенілі тренери - краще житимуть у кам'яному віці.
Алкоголь? Проблема, звичайно, не в алкоголі, а в тренерській методиці. Але при цьому ви повинні визнати, що алкоголь - частина вашої культури, як не крути. Я досі не розумію, як можна працювати в спорті - індустрії здоров'я - і при цьому часто страждати від нездорового способу життя".