Сталося це в ніч проти 10 березня. І скоїли все це троє миколаївських «мажорів», дітей поважних у місті батьків.
Але дівчина вижила. Її на будмайданчику знайшли випадкові перехожі. У лікарні постраждалій довелося ампутувати руку та кінцівки ніг. Попри усю тяжкість злочину з трьох ґвалтівників-душегубів міліція спочатку затримала лише одного. Двох інших відпустили під підписку про невиїзд і вдруге затримали лише після «зливу» цієї історії у ЗМІ. Пізніше суд заарештував усіх трьох. У справу негайно втрутився Президент, який доручив генпрокурору Вікторові Пшонці забезпечити «повне та неупереджене» розслідування справи. Разом з тим В АП «висловили здивування поведінкою правоохоронців».
Річ в тім, що за інформацією миколаївських ЗМІ двоє з трьох учасників зґвалтування – діти високоповажних батьків – екс-прокурора Центрального району Миколаєва та екс-голови однієї з райдержадміністрацій області. У перший раз затримали саме третього, «безбатченка», який і зізнався у тому, що власноруч душив, виносив тіло та підпалював його.
Відеозапис його допиту-зізнання несподівано «з’явився» в Інтернеті разом з гнівними звинуваченнями мами покаліченої дівчини. Як матеріали слідства «злилися» у мережу – загадка.
Тепер прокуратура несподівано категорично заперечує факт родинного зв’язку затриманих з нинішніми або навіть колишніми співробітниками прокуратури. Мовляв, жодних родичів прокурорів серед арештованих немає. Водночас про те, що підозрювані – діти високопосадових екс-дерслужбовців заявив сам глава МВС Віталій Захарченко, який також висловив обурення діями миколаївських правоохоронців.
Свій «внесок» у розкриття та покарання злодіїв озвучив і секретар РНБО Андрій Клюєв, який заявив, що «ніхто не має уникнути покарання незалежно від своїх зв’язків чи соціального статусу».
У самому Миколаєві створено оргкомітет із захисту Оксани Макар та недопущення безкарності злодіяння, скоєного над нею. «Ми будемо організовуватися, створювати свою організацію та відстежувати кожен крок міліції та прокуратури, всі справи, всі запити, все», – заявляють миколаївські активісти у ЗМІ. Черговий мітинг-протест призначений на четвер на центральній площі Миколаєва, площі імені Леніна.
Мати потерпілої, Тетяна Суровицька, у свою чергу заявила у відеозверненні, що слідчі почали допитувати її доньку лише на третій день після злочину, хоча вона весь цей час була при свідомості. Аналізуючи тон запитань слідчого мати дійшла висновку, що правоохоронці намагаються схилити дівчину до показань, що вона вступила у статеву близькість з трьома затриманими «за згодою».
Звісна річ, хочеться лише поспівчувати потерпілій дівчині, яка тепер назавжди залишиться калікою через вседозволеність покидьків-мажорів, хочеться підтримати її мати, на рахунок якої тепер вся Україна збирає матеріальну допомогу для лікування доньки. Хочеться підтримати намагання громадськості не дати втекти від покарання злочинцям...
Майже впевнений, що миколаївських ґвалтівників покарають максимально. Імовірно, дехто навіть може отримати довічне ув’язнення. Справу куруватиме особисто президент, міністр, генпрокурор, начальник обласного УМВС, які доповідатимуть на усіх прес-конференціях про перебіг слідства та його результати. Саме розслідування перетвориться на історію, яку відстежуватиме вся країна, як це було влітку минулого року з ресторанним побиттям Романом Ландиком Марії Коршунової.
Щоправда увага ця буде ще ретельнішою з огляду на каліцтва дівчини. І закінчиться лише після обвинуваченого висновку суду. Але…
Ми мало замислюємося над тим, чому у нашому суспільстві взагалі можливі подібні кримінальні історії. Чому у Луганську можуть тягати за волосся дівчат діти народних депутатів? Чому у Миколаєві можуть ґвалтувати та вбивати 18-річних нащадки екс-прокурорів та голів райдержадміністрацій? Чому у Донецьку можуть битися з міліцією відприски місцевих фармацевтичних баронів, привселюдно «обкладаючи» їх останніми словами?
Чому у Бердичеві можуть бити жінок у ресторані місцеві міліціонери, демонструючи навички професійного боксу та рукопашного бою? І таких випадків, якщо переглянути оперативні стрічки МВС, лише за останній тиждень по всій Україні назбирається не менше десятка.
А відповідь на всі ці запитання насправді проста. Просто ми втратили найелементарніші життєві орієнтири. Ми не знаємо для чого ми існуємо. Для чого живемо. Ми втратили самі принципи цього існування. Головною та єдиною нашою цінністю стали гроші, задоволення, влада над людьми, сексуальна хіть та вседозволеність. І нічого іншого!
Весь цей диявольський набір гаряче рекламується з екранів телебачення та кіно, зі шпальт газет, журналів та з радіоефірів. Щодня інтерес саме до такого способу життя підтримується різноманітними конкурсами та ріеліті-шоу. 18-річна дівчина не бачить нічого поганого у тому, щоб серед ночі іти в гості та пити алкоголь з трьома малознайомими але гарно вдягненими та з грубими грішми чоловіками. Ці чоловіки у свою чергу не бачать нічого поганого у тому, щоб по черзі вступати з нею у статевий контакт та ґвалтувати. За все ж «уплочєно». Якщо хтось проти – можуть і вбити, і спалити. Все майже за донецьким «класиком» «мажорного гламуру» Володимиром Кривком: «Хочу – п’ю, хочу – нюхаю кокаїн, хочу – колюсь, хочу – стріляю, хочу – єб…!». І поки така життєва «філософія» буде литися з екранів ТБ та шпальт модних журналів, поки вона буде головним стилем життя та поведінки наших депутатів, міністрів, президентів та горе-бізнесменів, жодна прокуратура чи міліція не зупинить падіння суспільства у прірву. І до її дна вже зовсім не далеко.
P.S. А тим часом днем раніше у моєму рідному Запоріжжі просто на дорозі 51-річний водій двома пострілами з травматичної зброї у груди вбив 28-річного пішохода. Від поранення пішохід помер. Певно, наслухався Володимира Кривка: захотів – і постріляв.