Таких білих плям вистачає по всій країні, і вони розростаються в розмірах.
Три роки тому мій друг затягнув мене на свою нову «дачу» на Полтавщині. Старовинне козацьке село. Мальовничі місця з гоголівськими пейзажами, а під ногами – еталонний чорнозем. Здоровенний храм
козацького барокко, який комсомольці за наказом парторга спалили, але так і не змогли завалити. Спортивний майданчик, і навіть залишки шкільного басейну збереглися. Колись у селі було багато дітей.
Довкола тисячі гектарів колгоспних земель, але колгоспу вже давно немає. Та й людей усе менше. Село вимирає. Поля, городи, луки, садиби і сади продають останні пристарілі власники.
Три роки тому один гектар чорнозему із двома хатами, трьома господарськими спорудами, криницею, городом, де вільно можна власний футбольний стадіон розбити, і родючим садом під пагорбом, – усе це
стало моєю «дачею». Згодом ще кілька друзів закохалися у ці місця і стали моїми «сусідами». Такий родючо-мальовничий гектар коштував тоді аж $600. Близько 300 «зелених» ще пішло на усі процедури
оформлення і приватизації. Це забрудненні клаптики під Києвом коштують мільйони, а тут – 3 тис. грн за цілий гектар!
А нещодавно від «односельчан» я дізнався, що за три роки ціни змінилися. Колгоспні землі уже в руках якогось «нашого емігранта». Він повернувся фермером, і у нього тисячі гектарів. А ділянки, як у мене, вже вартують $6-8 тис. І це у розпал «кризи»! Ринок столичної нерухомості зупинився, вздовж автодоріг висять оголошення про продажі землі задешево, а у родючій провінції ціни ростуть. Парадокс?
Мудрі голови усе частіше говорять, що через ту кляту кризу розвиватиметься саме сільське господарство. Там порятунок. Не металургія і не будівництво. Але ж села вимирають, і усе більше родючих
чорноземів пустують або у кращому випадку засіяні технічними культурами?! Та й наші «недоторканні» і всі президенти, і всі уряди давно наклали мораторій на продаж сільськогосподарських земель. Усі ці
заборони ніяк не зупиняють нових «лендлордів». «Кому треба», знайде тисячі способів через оренди і суборенди, через зміни статусу землі, через об’єднання окремих приватних ділянок. Усі ці мораторії –
показова затичка у радянські мізки громадян. Але ринку землі, а отже і реальної ціни через ці заборони просто не було і немає. Скільки коштує квадратний метр еталонного чорнозему?!
Беремо офіційну інформацію від Державного комітету земельних ресурсів: «Площа сільськогосподарських угідь зменшилася з 41,89 млн. га у 1994 році до 41,63 млн. га у 2009 році, тобто на 260 тис. га».
Ага, усе ще 41 млн. га таки є! Якщо уявити, що такий метровий клаптик найродючішої землі коштує символічний один долар? Далі – шкільна арифметика. Один український гектар також має своїх 10 тис.
квадратних метрів. Множимо… Якщо продати ці сільськогосподарські метри, отримуємо… $416,3 млрд. Тобто ми вдячні МВФ за якихось 16 мільярдів допомоги, а лише з первинного продажу державної землі
можемо теоретично мати $416,3 млрд.!
У цей момент має вступити потужний хор політиків – борців за народне щастя. Не можна продавати сільськогосподарські землі. Це – несправедливо, усе скуплять олігархи і т.д. Всі ці завивання чути майже 20 років, а тим часом немічна бабуся, котру внуки забирають на квартиру у місто, віддає свій гектар чорнозему за $600. Ціна не з пальця висмоктана, а з безвиході. А де ж візьметься «реальна» ціна на «українське чорноземне золото»?!
Замість мораторіїв можна написати закони і земельні кодекси так, щоб негромадяни України не могли скуповувати нашу земельку, можна ввести різні податки – чим більше землі в одних руках, тим «геометричніше» у прогресії зростає податок. С/г земля має бути засіяною і розораною. Має бути реальний податок з перепродажу і чіткий контроль зміни власників. Та ще до біса різних законів можна поставити на сторожі ринку землі! Але тоді і ціна на чорнозем з’явиться, та й просто уявіть собі – не менше $416 млрд. лише за первинний продаж! Держава влазить у борги, а під ногами півтрильйона доларів!
...Минув рік, і надійшов час мені заплатити податок за свій чорноземний гектар. Знаєте, скільки держава зі своїми мораторіями і політиками заробили за рік? Двадцять п’ять гривень!