Коновалюк Валерій Ілліч
Народний депутат України III-IV, VI скликань
Місце народження
Народився 31 серпня 1966 року, м. Донецьк.
Освіта
Донецький індустріальний технікум (1981—1985), «Технічне обслуговування і ремонт автомобілів»;
Московське вище військове командне училище ім. Верховного Совета РРФСР(1985–1989), інженер;
Німецька фінансова академія (м. Мюнхен, 1992–1993), економіка та організація виробництва;
кандидатська дисертація «Економічний розвиток промислових регіонів»; докторська дисертація «Державне регулювання монополій видобувної промисловості» (Інститут економіки промисловості НАНУ, 2004).
Володіє німецькою та англійською мовами.
Кар'єра
1985 рік – слюсар автотранспортного підприємства у Макіївці Донецької області.
1989-1992 рр. - офіцер Збройних сил СРСР, помічник військового коменданта у Вісмарі та Берліні.
1993-1995 р.р. - директор АТ "Укренергоресурс" (Донецьк); президент телерадіокомпанії ВІКО (Донецьк)
1995-1996 р.р. - заступник голови виконкому з питань планування, фінансів та бюджету Куйбишевської райради Донецька.
1996-1998 рр. - консультант заступника голови та першого заступника голови, радник голови, заступник з організаційно-кадрової роботи голови Донецької облдержадміністрації Віктора Януковича.
1998-2006 рр. - народний депутат України ІІІ-ІV скликань. Був членом, а згодом першим заступником голови парламентського комітету з питань бюджету. Два роки Коновалюк входив до депутатської групи «Трудова Україна», поки не став членом фракції «Регіони України» та членом Партії регіонів. На другий депутатський термін пішов із виборчим блоком За єдину Україну!, який підтримував президента Леоніда Кучму. На президентських виборах 2004 року був довіреною особою провладного кандидата Януковича.
Незабаром після "помаранчевої революції", у квітні 2005 року, залишив ряди регіонів, влився до партії Трудова Україна і відразу після відставки голови та спонсора партії Сергія Тігіпка обійняв посаду лідера. Кінець 2005-го, по суті – підготовчий період до парламентських виборів-2006, був відзначений конфліктом між Коновалюком та колегою-"трудовиком" Володимиром Сівковичем. У результаті більшість однопартійців підтримали наступника Тігіпка, проте партія залишилася "за бортом" Верховної Ради V скликання.
У серпні 2007-го, у розпал дострокових парламентських виборів, на той час майже знекровлена Трудова Україна вирішила влитися до Партії регіонів, а сам Коновалюк був зарахований до прохідної частини виборчого списку ПР.
У Верховній Раді VI скликання політик обіймав посаду голови підкомітету з питань планування бюджетних програм та контролю за використанням бюджетних коштів у системі охорони здоров'я комітету з питань охорони здоров'я. Був заступником голови тимчасової слідчої комісії ВР з питань з'ясування обставин встановлення високих цін на житло, а також невиконання забудовниками зобов'язань за договорами про інвестування у житлове будівництво.
У парламентських виборах 2012 року участі не брав, заявивши, що з політики не йде, але "бере тайм-аут".
У липні 2012 року вийшов із Партії регіонів.
У березні 2014 року став кандидатом у президенти України.
17 травня 2014 року під час з'їзду громадської організації ВО "Нова Україна" було обрано головою політичної партії Всеукраїнське об'єднання "Нова Україна".
Інвестиційна діяльність
У серпні 2010 р. став головою правління ділової ради «Україна-Китай» та був включений до складу Міжурядової українсько-китайської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва.
З жовтня 2012 року активно займається фінансовою діяльністю та реалізацією спільних інвестиційних проєктів в країнах ЄС і Східної Європи.
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ та III ст., Почесна грамота Верховної Ради України (2003), Почесна грамота Кабінету Міністрів України (09.2004), Заслужений економіст України.
Особисте життя
Валерій Коновалюк виховує чотирьох дітей. Від першого шлюбу у нього двоє дітей — дочка Євгенія (1993) і син Владислав (1996).
У 2012 одружився з українською телеведучою, журналісткою Валерією Ушаковою. Виховують двох дітей: Іллю та Лукію (2015).
Захоплення
Захоплення: дзюдо (майстер спорту), теніс та книги. Екс-Президент федерації дзюдо Донецької області (1996—2003).
01.04.2014