За цей період Україна переплачувала РФ по 150-160 американських доларів за кожну 1000 кубометрів. І це враховуючи всі знижки: і 20% в 2009-му, і так звані Харківські 100 доларів, починаючи з 2010-го. Рівень переплати не важко оцінити, порівнюючи наші сплати і середньоєвропейські ціни трубного природного газу, враховуючи транспортні видатки.
Отже, загалом, за 4 роки (не враховуючи поточного 2013-го) ми переплатили Москві понад 20 мільярдів американських доларів! Цю суму недавно підтвердив і чинний Прем’єр-міністр України.
Причому, «попєрєднікі» переплатили 3-3,5 мільярди (за 22,2 млрд кубометрів) за Контрактом, який вони не вважали неправильним, а отже його виконання не тягне за собою кримінальної відповідальності.
А теперішня влада – 17 мільярдів американських доларів за Контрактом, який вони від самого початку визнають «злочинним».
17 мілярдів збитків за виконання «злочинного» контракту – а значить його виконання рівнозначне виконанню злочинного наказу. Хто ж з причетних за це покараний? Де кримінальні справи? Чому не реагує Генпрокуратура і суди? Адже, за словами теперішніх можновладців, нанесено збитки державі в особливо крупних розмірах. А вони (чинна влада) й далі продовжують говорити одне, а робити інше – шкодити українцям.
Як би мала діяти влада за даних обставин?
- Негайно припинити всякі розрахунки за газ і співпрацю за газовим контрактом з Газпромом від 19 січня 2009-го року і запропонувати свій, український варіант, справедливого Контракту.
- Покарати всіх, хто був причетним, включаючи зарубіжних громадян, до завдання збитків Українській державі. Зокрема - шляхом свідомого «здирання» переплат за газ за явно завищеними цінами.
За майже 4 роки свої ж обіцянки чинна влада мала б виконати. А якщо постачальник газу (в даному випадку – Газпром РФ) зволікала б з переходом на справедливі умови співпраці в газовій сфері, дохідливо витлумачувати це всім, особливо тим громадянам України, які вслід за всякими «смітюхами» намагаються викрикати прізвище чужого президента. Звичайно, паралельно із перемовинами з РФ необхідно скорочувати споживання газу, і робити все для того, аби не залежати від монопольного імпорту.
На жаль, попри нечувану концентрацію влади, ніякої такої діяльності протягом вже майже 4-х років не було помітно. Уряд України багато говорить про «папєрєдніков» і бере участь у перевитратах, що має ознаки злочину.
В цілому ж виглядає так, що чинне керівництво нашої держави мало б добитися від Кремля того, аби він повернув без всяких умов переплачені гроші за їх газ (а це тепер набагато більше, ніж 15 мільярдів доларів, яких так не вистачає чинній владі начебто для порятунку держави у контексті асоціації з ЄС).
Саме так мав би поступити стратегічний, дружній партнер.
Якщо ж не вдається повернути те, що переплатили, зарахувати переплати в борг РФ переди Україною і публічно це озвучити.
Крім цього, слід би порахувати в нинішніх цінах суму за весь газ, викачаний з України в СРСР від початку його видобутку. Тоді виходить, що Кремль мав би повернути більше, ніж 165 мільярдів американських доларів. Може саме цю цифру і назвав Премєр-міністр України. Але зробив це невміло і не там, чим викликав неоднозначну реакцію (а недипломатично - регіт) в людей, які знаються у фінансах. Адже ніхто не зміг зрозуміло обґрунтувати цієї цифри. Зрештою яке це має відношення до Євроінтеграції, над якою Прем’єр-міністр України ніколи й не переймався.
Наша влада, зі свого боку, мала б прислухатися до українського народу щодо євроінтеграції, дохідливо пояснювати що таке Європа на Сході України. І мала би врешті-решт переформатувати українську економіку від «радянської», в умовах якої ми, на жаль, по сьогодні живемо, під потреби Української незалежної держави. А не для незрозумілих, так оспіваних (самою ж владою!) компенсацій нібито за асоціацію з ЄС. Правда, дохідливо так і ніхто не спромігся пояснити - кому, доки і за що мають бути ці компенсації. А головне – скільки, адже озвучувалися цифри від 3 до 165 мільярдів американських доларів (вражаюча точність!) лише за європейський вибір. Логічно виникає питання: а вступ в ЄС скільки коштував би нам, за оцінками нинішньої влади?
Виходить, що владі не вигідно пояснювати своїм людям, що перехід на вищі (читай європейські) стандарти лише сприятиме тому, аби конкурентоздатні українські товари і послуги мали добрий збут і в ЄС, і в РФ. Легше так, як тепер – неякісний товар продається тільки на ринку ТС доки його і звідти не витіснить РФ за кілька років. А в ЄС він не конкурентний, бо так комусь вигідно. Бо комусь так вигідно із-за меж України «тримати нас на короткому повідку».