Все публикацииПолитика

Дипломатія династій

5-місячне перебування Петра Порошенка на чолі Міністерства закордонних справ минуло не без користі для родинного бізнесу. Його 24-річний син Олексій отримав посаду, на яку кадрові дипломати можуть сподіватися через 10–15 років державної служби

Дипломатія династій

Ця новина вразила досвідчених співробітників МЗС. Олексія Порошенка призначили заступником керівника торговельно-економічної місії посольства України в Китайській Народній Республіці через неповних два роки після закінчення Інституту міжнародних відносин. Його єдиним відомим досвідом є робота в компанії діда і батька «Рошен». «Лівий берег» дослідив: сини інших міністрів чи їхніх заступників за такий короткий час встигали дослужитися максимум до аташе або третього секретаря.

Новорічний подарунок

Скандальне призначення обставлене так, наче екс-міністр Петро Порошенко не має до відправки сина в Шанхай жодного відношення. Адже підбір кадрів до торговельно-економічних місій (ТЕМ) до квітня 2010 року перебував у компетенції Міністерства економіки, а не Міністерства закордонних справ України. Саме з рук Богдана Данилишина Порошенко-молодший отримав подарунок – «під ялинку».

«Порошенка Олексія Петровича призначити на час довготермінового відрядження з 20 січня 2010 року на посаду заступника керівника торговельно-економічної місії посольства України в Китайській Народній Республіці при Генеральному консульстві в м. Шанхай як такого, що був зарахований до кадрового резерву на цю посаду», – сказано у витягу з наказу №264-м від 31 грудня 2009 року за підписом Данилишина, який є у розпорядженні редакції «Лівого берега».

Показово, що у січні того ж року, спілкуючись із журналісткою УНІАН, Олексій Порошенко про свої плани стати дипломатом навіть не натякнув. Навпаки, він говорив про приємні враження від «Рошену» (де, за словами матері, Олексій працював у фінансовому відділі координатором співпраці з міжнародними аудиторськими компаніями) і про хобі – викладацьку діяльність у рідному інституті.

Лобістські резерви

Потрапляння до кадрового резерву дипломатичної служби для звичайного «смертного» – процес нешвидкий. Система призначень дипломатів така ж зарегульована, як у військових. Для початку потрібно мати відповідну освіту або досвід роботи і перемогти в конкурсі. Наприклад, у положенні сказано, що резерв формується з «випускників вищих навчальних закладів, які отримали освіту за напрямами підготовки «міжнародні відносини» та “право”». Олексій, як відомо, закінчив факультет міжнародного бізнесу.

За збігом обставин крутий поворот у кар’єрі вчорашнього випускника співпав у часі з переговорами його батька про крісло міністра закордонних справ (воно, як відомо, стало вакантним після відставки Володимира Огризка у березні 2009-го) Принаймні, саме в цьому запевняв «Лівий берег» один із заступників міністра МЗС.

До речі, не було міністра – не було і конкурсу. Це означає, що Олексія Порошенка до кадрового резерву зарахували або до відставки Огризка, або вже з приходом Порошенка-старшого. Що цікаво: в порядку проведення конкурсу для прийняття на дипломатичну службу, затвердженому Кабінетом міністрів, є нюанс: до участі «не допускаються особи, які у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані особам, які є їхніми близькими родичами чи свояками».

Прес-служба Петра Порошенка повідомила lb.ua, що рішення стосовно долі Олексія приймало відомство Данилишина. «Процедуру прийняття на роботу, включаючи співбесіди, іспити та підготовку наказу про прийняття до складу торгівельно-економічної місії готує Міністерство економіки України, яке має виключну компетенцію щодо внесення цих пропозицій, - сказано в коментарі. - Лише після цього МЗС погоджує наказ Мінекономіки. Таким чином, лише після проходження усіх відповідних процедур Олексія Порошенка було призначено до виконавчої роботи у торгівельно-економічній місії м. Шанхай».

Навіть якщо в резерв Олексій потрапив рік тому, його відрядження в Шанхай відбулося за часів міністра Петра Порошенка і, відповідно, не без його підтримки. У положенні про торговельно-економічну місію вказано, що Мінекономіки зобов’язане погоджувати заступників керівника ТЕМ з Міністерством закордонних справ України. Згідно з цим же документом, посада Олексія прирівнюється до першого секретаря закордонної дипломатичної установи.

Порошенко-молодший зміг здолати усі бюрократичні перешкоди за кілька місяців. Хоча у нього не було особливих переваг – як-то успішного дипломатичного досвіду чи знання китайської мови.

У прес-службі його батька пояснюють – хлопець мав добрих учителів. «Олексій Порошенко має дві вищі освіти. Першу з відзнакою він здобув на факультеті міжнародного бізнесу в Інституті міжнародних відносин Національного університету ім.Т.Шевченка. А другу – в одному з найкращих в світі економічних університетів – London School of Economics and Political Science (http://www2.lse.ac.uk/intranet/home.aspx ), де серед його викладачів було декілька нобелевських лауреатів».

Під час навчання Олексій Порошенко проходив практику в одному з великих міжнародних банків у Лондоні. «По завершенні університету від дирекції банку він отримав запрошення на постійну роботу і мав можливість залишитись працювати в Лондоні, місті набагато зручнішому, ніж Шанхай, - відзначає прес-служба, - із більш ніж вдвічі вищим рівнем заробітної плати та потужним соціальним пакетом, аніж ті, що в нього є зараз. Але він свідомо прийняв рішення про відмову від цієї пропозиції, тому що вважав за необхідне свої знання використовувати на користь Україні».

Натомість є ще один збіг, який може пролити світло на стрімкість призначення Олексія за кордон. У грудні 2009-го Надзвичайний і Повноважний посол КНР в Україні Чжоу Лі з дружиною побували на Вінницькій кондитерській фабриці «Рошен». Як повідомляла місцева преса, одне з питань, які ставили перед VIP-гостем, – налагодження плідної співпраці, зокрема, в експорті цукерок на китайський ринок …

Посольські діти

Династія Порошенків – не єдиний випадок лобізму в закордонному відомстві. Як і в будь-якій іншій сфері, діти послів ідуть стопами батьків. Так само як дехто із VIP-випускників Інституту міжнародних відносин обирає дипломатичну кар’єру. Але максимум, що дозволяли собі досі високопосадовці, – подбати про престижніше посольство для свого нащадка або прискорити просування його/її по службовій драбині вгору.

Сином дипломата є нинішній міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. Але перш ніж стати звичайним аташе, він чотири роки працював співробітником секретаріату ООН у Нью-Йорку і потім послідовно переходив з посади на посаду – аж до консула Генерального консульства СРСР у Монреалі.

Водночас торгово-економічні місії, які тривалий час не підпорядковувалися напряму МЗС, перетворилися на «лазівки» для нащадків високопосадовців. 26-річний син міністра юстиції Віталій Лавринович також є заступником керівника ТЕМ – у Швейцарській Конфедерації. Щоправда, він закінчив Інститут міжнародних відносин на два роки раніше за Олексія Порошенка і ще рік довчався в університеті Амстердаму.

Стопами батька пішов Юрій Костенко, син колишнього заступника міністра, а нині посла України в Китаї. У Берні 31-річний дипломат-тезка свого батька працює першим секретарем посольства, але це його далеко не перше довготермінове відрядження.

Його ровесник Олег Соколовський, син колишнього уповноваженого президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського, – третій секретар у тому ж посольстві. Він має стаж держслужбовця в МЗС понад вісім років, а починав технічним працівником Міністерства.

Першим секретарем посольства України у Великобританії є 31-річний син екс-міністра закордонних справ Ростислав Огризко. Він прийшов у систему рядовим співробітником прес-служби МЗС і пройшов всі щаблі, починаючи з аташе.

На дипломатичній роботі перебувають доньки народних депутатів від БЮТ, контррозвідника Олександра Скибинецького та екс-посла в США Олега Білоруса. Вони ровесниці, обидві 1969 року народження. При цьому Яна Скибинецька є першим секретарем в посольстві України в Італії, а Ірина Білорус – першим секретарем з економічних та консульських питань посольства України в Королівстві Норвегія.

Дипломатами стали сини колишнього депутата, комуніста Бориса Олійника та «нашоукраїнця» Олександра Омельченка. Ілля Олійник працює радником з культурно-гуманітарних питань і директором Культурно-інформаційного центру посольства в Греції. А остання з відомих посада Яна Омельченка – тимчасовий повірений посольства України в Швейцарській Конфедерації, проте зараз він уже повернувся до Києва.

* * *

Дипломатична робота хоч і вважається престижною, але накладає багато обмежень, які не завжди підходять VIP-нащадкам, звиклим жити на широку ногу. Саме тому більшість випускників Інституту міжнародних відносин обирають не державну службу, а батьківський чи власний бізнес. Екс-міністр Петро Порошенко започаткував нову традицію – не випадково він орієнтував дипломатів на бізнес-підхід. З призначенням сина батько зміг поставити державну справу на службу приватному інтересу.