Народився 9 серпня 1938 року в селі Чайкине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, нині Україна. Батько — Данило Прокопович Кучма, учасник Другої світової війни, загинув на фронті 1944 року. Мати — Параска Трохимівна Кучма, колгоспниця.
У 1960 році здобув освіту інженера-механіка у галузі ракетної техніки на фізико-технічному факультеті Дніпровського університету.
У 1960—1982 роках — інженер, старший інженер, провідний конструктор, помічник головного конструктора, технічний керівник випробувань ракетно-космічних комплексів космодрому Байконур (Казахстан). Паралельно з 1975 по 1981 секретар партійного комітету комуністичної партії Конструкторського бюро «Південне», пізніше з 1981 по 1982 — секретар парткому Виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод» — на той час найбільший завод військової та ракетно-космічної техніки, а також цивільної продукції у Радянському Союзі.
З 1982 по 1986 роки — перший заступник генерального конструктора КБ «Південне», а з 1986 по 1992 — генеральний директор ВО «Південний».
1986-1992 рр. - генеральний директор ВО "Південний машинобудівний завод" (це один із найбільших у світі заводів з виробництва бойової та ракетно-космічної техніки, а також продукції цивільного призначення).
1990-1992 рр. - депутат Верховної Ради І скликання, член комісії з питань оборони та державної безпеки.
1992-1993 рр. – прем'єр-міністр України, член Ради національної безпеки. У вересні 1993-го подав у відставку.
1993-1994 рр. - президент Української Спілки промисловців та підприємців.
Березень-серпень 1994 - народний депутат України II скликання, член міжрегіональної депутатської групи.
У липні 1994 року обраний президентом України. Змінив на вищій державній посаді Леоніда Кравчука .
1994-1996 р.р. - Співголова Конституційної комісії.
У листопаді 1999-го Кучму повторно обрано на пост президента України. Після виборів 2004 року черговим главою держави став Віктор Ющенко.
Після звільнення з великої політики очолює благодійну організацію "Президентський фонд Леоніда Кучми "Україна".
2 лютого 2015 року президент Петро Порошенко призначив Кучму офіційним представником України у тристоронній групі з врегулювання конфлікту на Донбасі.
2 жовтня 2018 року у Мінську Кучма повідомив про завершення своєї роботи у Тристоронній контактній групі.
3 червня 2019 року президент Володимир Зеленський повернув другого президента Леоніда Кучму до переговорної групи Мінська.
28 липня 2020 року Леонід Кучма вийшов із переговорного процесу в Мінську щодо Донбасу.
Кучма, як і більшість політиків, не може похвалитися бездоганною репутацією. Як і значним числом прихильників, що ностальгують за його правління. Натомість хто з особливою вдячністю міг би згадувати той період, то це так звані олігархічні клани України, більшість із яких зародилася та зміцнилася саме у період двох президентських термінів Леоніда Даниловича.
Кучма кілька разів ставав фігурантом гучних політичних скандалів. Політичні опоненти та відверті вороги звинувачували Президента у переслідуванні опозиційних лідерів, причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе , незаконної торгівлі зброєю, антидержавної кадрової політики, корупційних зв'язків з олігархами та інших гріхів. Так, "антикучмівська риторика" 2004-го була складовою виборчої кампанії Ющенка. І яка, до речі, після інавгурації переможця для повноваження Кучми не спричинила жодних правових наслідків.
Багато критики на адресу колишнього "червоного директора" звучало і з боку більш урівноважених, ніж політичні конкуренти, громадських діячів: з приводу утисків громадянських свобод, проблем зі свободою слова та іншими найважливішими елементами демократії, розгулу чиновницького свавілля та ін.
Деякі експерти називають роки президентства Кучми часом втрачених можливостей України з різних ключових питань – інтеграції до провідних міжнародних структур, радикального реформування економіки та найголовніших державних інститутів влади, підвищення добробуту пересічних громадян та побудови громадянського суспільства. Втім, заради об'єктивності варто зазначити, що якісного прориву України в цих напрямках не сталося і за інших "господарів Банкової".
Орден Трудового Червоного Прапора (1976). Лауреат Ленінської премії (1981). Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (1993). Вища державна нагорода Республіки Молдова Орден Республіки (2003). Почесний знак Співдружності Незалежних Держав (2004). Російський "Орден за заслуги перед вітчизною" І ст. та ін.
Кучма - автор книг "Вірю в український народ" (2000), "Про головне" (2001), "Україна - не Росія" (2003), "Своїм шляхом. Роздуми про економічні реформи в Україні" (2004), "Після Майдану" (2007), Кроки становлення національної економіки - 1994-2004 роки (2008).
Одружений, дружина Людмила Миколаївна — нині почесний президент Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям». Їхня дочка — Олена Пінчук (Франчук), дружина мільярдера Віктора Пінчука. Онуки: Роман і Катерина.
14.12.2020